Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

Маршал вирішив обміркувати стратегію своєї поведінки. Скидалося на те, що останнім часом для Панде не існувало жодних обмежень, — він настільки нахабно експлуатував своїх пацієнток у сексуальному й фінансовому плані, що підтримати його міг би тільки самогубець. Маршал знав, що його думку хочуть почути. Джон Велдон розраховував на його підтримку. Це буде нелегко. Незважаючи на те, що смерть дихала Сетові в спину, в нього ще залишалися союзники. На засідання прийдуть його колишні практиканти, а також ті, чиїм куратором він є зараз. Протягом останніх сорока років цей чоловік відігравав провідну інтелектуальну роль у діяльності інституту. Разом із Сеймуром Троттером він належав до двох живих засновників закладу — звісно, якщо припустити, що Сеймур і досі живий. Про останнього вже кілька років не було жодної звістки — і слава Богу! Цей чоловік завдав непоправної шкоди їхній галузі! З іншого боку, Сет був живою загрозою: його стільки разів обирали ректором на трирічний термін, що владу доведеться просто-таки виривати з його рук.

Маршал гадав, чи зможе Сет існувати без цього інституту, з яким уже давно став одним цілим. Вигнання перетвориться на смертний вирок. Надто жорстоко! Утім, Сет мав би подумати про це, перш ніж плямувати добре ім’я психо­аналізу. Іншого виходу не було: Маршал мусив проголосувати проти нього. Але ж Сет був його психоаналітиком… Чи вдасться йому уникнути слави жорстокого батьковбивці? Це важко. Дуже важко.

Натомість його майбутнє в цьому інституті видавалося безхмарним. Він був настільки впевнений у своїй беззаперечній лідерській позиції, що переймався тільки тим, щоб якомога швидше дістатися омріяної вершини. Маршал був однією з ключових фігур, які потрапили до інституту ще в сімдесятих, коли зірка психоаналізу почала згасати й кількість претендентів значно знизилася. У вісімдесятих і дев’яностих маятник хитнувся в протилежний бік і охочих пройти семи- або восьмирічний курс побільшало. Таким чином в інституті сформувалася бімодальна вікова структура: «стара школа» — поважні вчені мужі під керівництвом Джона Велдона, які об’єдналися проти Сета, і «новачки» (серед них були й колишні практиканти Маршала), які стали повноправними членами спільноти два чи три роки тому.