Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Ю[рій] К[оллард], член тієї громади, так характеризує Міхновського:
Наша «Громада» підтримувала з Миколою Івановичем Міхновським найтісніші зв’язки. В той час М. І. Міхновський здобув уже між українським громадянством ім’я людини безкомпромісової в українському національному питанні і, хоч був не на багато років старший від нас, мав на молодь величезний вплив. На всіх наших святах він був завжди нашим дорогим гостем, а «громадяни» часто звертались до нього за різними порадами громадського та приватного характеру. Крок за кроком прищеплював він нам дух революційності в національному питанні, й під його впливом харківська «Студентська громада» в особі своїх найбільш активних членів приходить до переконання, що треба заснувати революційну партію з гаслами українських революційних домагань... Критикуючи тогочасні українофільські чи соціалістичні експерименти з боку українців чи ганьблячи зрадницькі діла всяких перевертнів-яничарів, він укладав систематично й поволі в наші душі розуміння: «Куди йти!»
В той час за діяльної співучасті М. Міхновського було засновано й Революційну українську партію (РУП) у Харкові.
Ось як розповідає про її заснування один із її основоположників, той же Ю. К.[209]:
...29 січня (ст. ст.) 1900 року на сходинах ініціативної групи чотирьох, а далі на зборах основоположників, членів «Української Студентської громади», і була заснована «Революційна українська партія». Ці збори, які треба вважати організаційними, відбулися 5 лютого 1900 року. Основоположниками і організаторами РУП треба вважати таких осіб: Дмитра Антоновича, Михайла Русова, Боніфатія Камінського, Левка Мацієвича, Юрія Колларда, Олександра Коваленка і Дмитра Познанського... Так партія РУП була заснована студентською молоддю, але душу в неї вдихнув Микола І. Міхновський.
Невдовзі після цього, а саме на Шевченківських роковинах у Полтаві 19 лютого 1900 року, що їх організувала Полтавська Українська громада, Микола Іванович Міхновський виголосив свою промову, в якій підкреслив «необхідність революційної акції та збройної боротьби за права українського народу». (підкреслення оригіналу).
Другу промову, вже з цілком ясним окресленням мети тієї збройної боротьби, виголосив Микола Міхновський 26 лютого 1900 р. в Харкові на Шевченківському святі, що його влаштувала наша Студентська громада. На тому святі були присутні як гості представники різних національностей, як поляки, грузини та інші, так і представники російських партій. Від російських соціалістів-революціонерів був відомий есер Лавров.
Мавши на увазі присутність чужих гостей, Микола Іванович виголосив свою промову уже тоді, як більшість з них розійшлася, а залишилися майже виключно свої люди. Микола Іванович, уже одягнений, з шапкою в руках, звернувся до присутніх і заявив, що хоче тепер сказати дещо в справі заснування Української Революційної партії, про її завдання і програму. Тут він короткими словами окреслив ті засади, які потім увійшли в брошуру «Самостійна Україна», що він її написав на замовлення РУП. (Ця книжечка згодом була надрукована в Г аличині й переправлена на Україну)... Видано її було від імені РУП заходами В. Старосольського і Є. Косевича в кількості 1000 примірників 1900 р., а в 1917 р. її перевидав «Союз визволення України» у Вецлярі, і, нарешті, третім накладом вона вийшла в 1948 р. з передмовою Юрія Колларда (видавництво «Український патріот». На чужині, — точнішого місця друку не подано). З цього останнього видання я й беру дальші цитати.
Книжечка М. І. Міхновського створила епоху в нашому політичному житті. Не тільки тому, що вона оголошувала засаду української державно-сти, а й через той підхід, яким те домагання підпиралося.
Ще перед Міхновським домагання української державної самостійності було висунене, напр., Юліяном Бачинським у його «Ukraina Irredenta». Але його обґрунтування дуже цікаве, своєрідне і цілком у дусі марксівського соціалізму. Він виходив з таких міркувань: для того, щоб український пролетаріат міг увійти як революційний чинник до інтернаціонально-соціалістичного руху, треба, щоб він позбувся свого націоналізму, а для того знову треба створити власну державу, яка уможливить розвиток власної української буржуазії і тоді тільки український пролетаріат, розчарувавшись у власній буржуазній державі, стане справді інтернаціональним.
209
Там же, стор. 2.