Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Батьки: червоний спарований з білим
Перша ген. — ЧЧЧЧЧЧ; ББББББ; РРРРРР
Друга ґен. — ЧЧЧ–РР–Б; ЧЧ–РР–ББ; ЧЧ–РРР–Б
Третя ґен. — ЧЧЧЧ–РР; ЧЧЧ–РР–Б; ЧЧЧ–РР–Б
Четверта ґен. — ЧЧЧЧЧ–Р; ЧЧЧЧ–Р–Б; ЧЧЧЧ–РР
П’ята ґен. — ЧЧЧЧЧЧ; ЧЧЧЧЧ–Р ; ЧЧЧЧЧ–Р
Шоста ґен. — ЧЧЧЧЧЧ; ЧЧЧЧЧЧ; ЧЧЧЧЧЧ
Що бачимо? По–перше, бачимо, що схрещенці (покручі, метиси, бастарди) дають несталих, змінливих нащадків, різнородних нащадків, часто цілком неподібних до батьків. Напр., друга генерація від рожевих батьків має і червоних, і білих дітей, бо від білих батьків і червоні, і рожеві діти. По–друге, бачимо, що в дальших генераціях стає все менш і менш білих та рожевих нащадків, і, зрештою, білі та рожеві цілком вимирають, а, навпаки, залишаються самі червоні. Бачимо, що нащадки повертаються до домінантних властивостей своїх предків і що домішка слабших, (рецесивних) властивостей зникає, вироджується у нащадків. Цей закон генетики є надзвичайно важливий для нашої теми. Пам’ятаймо його. Та, хоч вони (рецесивні) і зникають, проте трапляється (дуже мало коли, що вони ніби раптово з’являються. Напр., в Америці біла мати породила від білого чоловіка чорну дитину (муринятко). Батьки, діди і прадіди обох — і чоловіка, і жінки — були всі білі. Чоловік подав до суду просьбу про розвід, оскаржуючи свою жінку в чужоложстві. А тому, що та жінка славилася на всю околицю як дуже чесна і моральна, то суд зарядив медичне слідство, яке виявило, що дуже далекий предок чоловіка був мурин. Таке явище називається атавізм, а його причини наука ще не знайшла (є лише теорії). Проф. Т. Морган висунув у 1910 р. хромосомну теорію спадковости. Як знаємо, тіло кожної живої істоти складається з мікроскопійно малих клітинок. Кожна клітинка має ядро (нуклеї), в якому є кілька пар «патичків», званих «хромосоми». В тих хромосомах містяться т. зв. «ґени», які є носіями властивостей, прикмет дорослої істоти. Кожний рід тварин чи рослин має свою сталу кількість пар хромосомів. Людина має їх 24 пари. Тіло живої істоти росте в той спосіб, що клітинка поділяється на дві; ці дві ростуть і поділяються кожна знову; ці дві кожна знову на дві і т. д. Цей поділ (мітозис) є надзвичайно цікавий процес (можна бачити через мікроскоп), який багато пояснив незрозуміле в спадковості. За браком місця тут не можемо його описати, лише скажемо, що КОЖНА хромосома ПЕРЕД поділом клітини розщеплюється вздовж, потім ці розщеплені стають попарно на середині клітини; тоді хромосома з’єднується з протилежною і, нарешті, поділяються на дві ґрупи, а кожна група відходить на протилежний (бігунковий) бік клітинки, і клітинка розділяється на дві. Таким, чином кожна дочірня клітинка дістає ВСІ гени матірньої.
Після з’єднання мужеського сімени (сперма у тварин, пилок у рослин) з жіночим яєчком (ова) в одну клітинку, вона починає ділитися, як описано вище, отже, починає рости нащадок, який ВЖЕ дістав материнські і батьківські хромосоми з ґенами. А в ґенах містяться всі властивості, всі прикмети дорослої істоти. Іншими словами, властивості дорослої істоти (отже, і людини) закладаються вже в хвилину запліднення матері батьком. Вже в первісній зародковій клітині існують майбутні властивості (чесноти і хиби) дорослої людини. Цей біологічний закон за наших часів набрав надзвичайно великої політичної ваги (про це далі).
Генетика, хоч і знайшла поки що лише частину законів спадковости дослідним шляхом, проте поставила вже практичне плекання й рас худоби, і рослин на твердий науковий ґрунт. Тепер садівники та скотарі вже не плекають насліпо. Вони вже знають наперед, яких саме батьків треба схрещувати, щоб мати нащадків з бажаними властивостями, і знають наперед, яких нащадків можуть сподіватися. Ми кажемо «можуть сподіватися», с. т. не цілком напевно. Це тому, що існує т. зв. кореляція властивостей, с. т. взаємопов’язаність одних властивостей з іншими. Ця взаємопов’язаність властивостей впливає на остаточні наслідки схрещування і передачі властивостей батьків нащадкам. Ось чому діти, хоч і подібні на батьків (братів — сестер), але не цілком тотожні з ними. Ми навели приклад схрещування і спадковости лише одної властивости (кольору) і лише в межах тої самої ґрупи. В житті ж паруються, схрещуються члени всіх ґруп, а до того ще долучається взаємний вплив (кореляція) властивостей, і все це значно ускладнює процес. Та для нашої теми вистачить знати загально лише ті два головні закони ґенетики, що ми їх навели: 1) схрещення протилежних (взагалі, неспоріднених) властивостей дає нестійких, частинно дуже неподібних до батьків нащадків; 2) у нащадків цих схрещенців (покручів) зникають, вироджуються слабші властивості, а натомість запановують сильніші (домінантні). Іншими словами, спарювання батьківських (батька і матері) СПОРІДНЕНИХ властивостей ЗАКРІПЛЮЄ ті властивості в нащадках, посилює їх. І навпаки, спарювання НЕСПОРІДНЕНИХ, а особливо ПРОТИЛЕЖНИХ (материнські протилежні батьківським) властивостей призводить до дисгармонії, конфлікту, БОРОТЬБИ МІЖ СОБОЮ тих властивостей, яка не припиняється, аж поки сильніші властивості не запанують, а слабші зникнуть в нащадках.