Історія польсько-українських конфліктів т.3
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-62-5
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.3». Краткое содержание книги:
Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-українських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім. О.Ольжича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.
Нема щонайменшого сумніву, що вся ця робота польських еміграційних підбурювачів і керованих ними елементів сильно діє на шкоду польського і українського народів, а особливо на шкоду польської меншини на західних українських землях. Це одночасно робота на користь Москви і Берліна.
А тим часом польські народні маси стогнуть під ярмом німецького окупанта і… чекають на нову більшовицьку окупацію. У затятій боротьбі з двома імперіалізмами стікає кров'ю й український народ. Обидва народи мають за свою мету відбудову власної державності на своїх етнічних територіях. Тому вони мусять прагнути разом з іншими поневоленими народами Сходу і Заходу знищення спільними силами сталінсько-гітлерівського імперіалізму. Але спочатку польський народ, який прагне відбудувати власну державу, повинен очиститися від шовіністичних імперіалістів, від несамовитої шляхти, яка не допускає ніякої згоди між українським і польським народами. Польський народ повинен сам очиститись від тих безвідповідальних елементів, саме в цьому зацікавлене польське населення, яке проживає на Західній Україні. Бо вони не можуть бути зацікавлені у доносах, вбивствах і мордуваннях українського населення бандитами, які є жертвами ненависної агітації хворих польських імперіалістичних провідників і які безпосередньо стають агентурними прислужниками сталінсько-гітлерівських загарбників.
Archiwum Państwowe Lublin, UPA-Zachód, VI Okręg Wojskowy, kryptonim «Sian». — Teczka № 69. — K. 9—11.
ВБИВСТВА І ЗГАРИЩА У ГРУБЕШІВСЬКОМУ
Грубешів, 11 березня 1944
Український Комітет Допомоги Грубешівського повіту у Грубешові № 4010/0 «…/42»
До
Українського Центрального Комітету у Кракові
Інформуємо, що 9—11 березня 1944 року спалено 11 українських сіл і вбито у дуже жорстокий спосіб не тільки чоловіків, але й жінок і дітей.
Вранці 9.ІІІ.44 люди з Аделіни, гміна Ментки, повідомили правління гміни і постерунок української поліції в Сагрині, що до їхнього села прийшла велика банда, сформована із самих поляків. Банда вийшла з Турківського і Тучапського лісу, куди вона прийшла, ймовірно, з Лащовицької і Тишовицької гмін.
Гміна передала інформацію органам безпеки у Грубешові й УКД. О 4 годині після полудня ця банда напала на село Ментки, повністю його спалила і застрелила багато українців. Польські господарства вона оминала і поляків не била (зрештою поляки відступили з усіх сіл, на які здійснювались напади). О 4 годині вранці 10 березня банда напала на село Турковиці, спалила його і вбила українців. У цей самий час був напад на колонію Сагринь і село Сагринь. У цьому селі зібралось понад 3 тисячі українців зі всіх довколишніх сіл. Село і колонія були спалені. Дуже багато українців вбито (приблизно 500). Уранці 10 березня ця сама банда прийшла до колонії Теребінь, спалила її і повбивала людей. Інша банда спалила село Стрижовець, де також були людські жертви. О 2 годині після полудня банда спалила село Теребінь (за 10 км від Грубешова), а о 4 годині підпалила село Малиці, вибираючи тільки самих українців. Потім вона пішла до села Вербковиці, але мусила відступити, бо там був постерунок українських ортшутців і поліції.
Інша банда пішла на територію гміни Крилів, спалила і повбивала українців із села Шиховиці, залишаючи понад 200 трупів і поранених, потім повернулась до села Ласків і, попри сильну оборону, спалила село та вбила багато людей. Третя банда спалила Стару Весь у гміні Телятин. Де зараз ці банди, невідомо, напевно, десь на території гміни Сагринь, у тамтешніх лісах і польських колоніях. Банда прийшла з Лабунецької, Тишовицької, Котліцької гмін і з околиць Комарова з Замойського повіту. Місцеві поляки були її провідниками і надали їй харчі та зброю. Підкреслюємо, що польське населення з тих місцевостей, де були напади, перемістилося до Грубешова і ближніх фільварків, які банди не палили і не грабували. Від весни минулого року в кожному звіті ми показували, звідки приходять банди на нашу територію, але ніхто з центральної влади не звертав на це уваги, поки не сталася ця страшна катастрофа. Ми ще звертаємо увагу, що на територію Грабовецької, Уханської і Молодятицької гмін приходять банди з гміни Войславиці Холмського повіту і гміни Краснічин повіту Краснистав (Бонецькі ліси). Якщо центральна влада надалі не зверне уваги на ці місцевості, то в Грубешівському повіті українці перестануть існувати. На наші прохання і звернення стосовно охорони повіту від польських банд і допомоги під час нападів місцева влада не реагувала і не реагує до цього часу, хоч у місті є військо, жандармерія, підрозділи СС дивізії «Галичина», а в околиці Грубешова три сотні Волинського Легіону.