Історія польсько-українських конфліктів т.3
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-62-5
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.3». Краткое содержание книги:
Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-українських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім. О.Ольжича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.
До Белза забрали 9 осіб, з них двох звільнили (вони були з польської родини), а 7 вивезли до Грубешова. Через 14 місяців з в'язниці у Замості повернулись Мазурок Максим, Залівський Григорій, Луцьків Григорій, Гринюк Юрій, Сорока Іван (Луцький і Залівський мають по 20 років, інші — середнього віку), і дотепер не повернулися два: Мазурок Петро — 30 років і другий чужий (прізвища не знають) — приблизно 40 років, який загинув безвісти.
Акцію завершено о 3 годині по обіді.
Свідчив: (-) селянин Слухав: (-) Чумак
Archiwum Państwowe Lublin, UPA-Zachód, VI Okręg Wojskowy kryptonim «Sian». — Teczka № 76. — S. 164.
КОРОЛЕВА ПОЛЬЩІ І ТУРКОВИЦЬКИЙ МОНАСТИР
У пам'яті українського народу Холмщини живе легенда про появу образу Матері Божої у Турковицях. Кажуть, що польський князь Владислав Опольчик після приєднання руських земель белзького князя Андрія постановив вивезти з Белза всі коштовності, залишені руськими князями, до свого замку в Ополі у Сілезії. Найціннішим скарбом була чудотворна ікона Матері Божої, намальована, згідно з переказами, святим євангелістом Лукою.
Цю ікону чудотворної сили, у якій князь переконався під час нападу татар на белзький замок, Владислав віз до Ополя. У Червені князь затримався на пустій галявині у гаю (Турковицькому на Грубешівській землі). Після відпочинку хотів їхати далі. Але шість пар коней, які тягнули карету, не могли рушити з місця. Князь, побачивши велику Божу силу ікони (величезне світловипромінювання), вирішив, що не повезе її до Ополя, а передасть до Ченстохова. Як тільки рушили, на місці їхньої зупинки з'явився блиск. Це блищання привабило звідусіль багато людей. Туди приїхав на коні княжич-юнак. Коли кінь наближався до місця світіння, то ставав на коліна. (…) Княжич-юнак запропонував побудувати на цьому місці церкву. Народна легенда називає його нащадком князя Данила. (…)
Блиск не зникав, поки не була збудована церква, а коли будівництво закінчили, у блищанні з'явилось на полотні зображення Матері Божої[40] (…)
Турковицький православний санктуарій, пов'язаний з культом православної ікони і святим джерельцем, напевно вже існував у XIV столітті. Це легенда. Але за всіма ознаками православний Турковицький монастир закладено було правдоподібно перед XVII століттям. (…) Поголос про чудеса при іконі Турковицької Божої Матері продовжував зростати. Незабаром з'явилось кілька богомільних людей, які там поселились і заклали чоловічий монастир після знищення татарами попереднього. У 1789 році монастир був закритий уніатським єпископом Максиміліаном Рилло.
Повторно Турковицький монастир було відкрито 5 (18) грудня 1902 року (як жіночий монастир). (…) Збудований новий монастир складався з шести дерев'яних і одного кам'яного будинків, а також церкви святих Валаамських чудотворців Сергія і Германа, яка мала служити монахиням і парафіяльній школі. Крім цього, був збудований великий дерев'яний п'ятикутний храм, покритий бляхою. (…)
[Під час відпусту] в Турковицях збиралися тисячі (до 15000) паломників, туди ходили процесії з багатьох (до 20) парафій.
(…) У 1909 році в Турковицях було відкрито жіночу вчительську семінарію, сільськогосподарську школу, шпиталь, притулок. (…) Під час Першої світової війни у 1914 році (…) населення покинуло село, а частина православних монахинь виїхала, забравши із собою уславлену своїми ласками ікону (до Москви). (…) У Турковицях залишилась копія чудотворної ікони. (…)
[Володіння православної церкви були конфісковані на підставі декрету від 20.06.1919 року, польський уряд закрив храм, було розібрано церкву, побудовану в 1903 році, все інше перероблено на магазин і костел]. Польська влада віддала монастирські забудови на потреби соціальної опіки. (…) Так постала Установа для воєнних сиріт, (…), у лютому 1919 року були запрошені сестри Служительки Найсвятішої Діви Марії. (…) [Розпочалася] систематична, важка, жертовна праця колективу сестер, які через кілька років створили зразкову виховну установу, центр, який випромінював культуру і польськість. У 1924 році на допомогу сестрам прибув ще ксьондз Маріан Дембський, який виконував функцію капелана закладу і префекта у місцевій школі. Він був також головою Товариства розвитку Східних Земель, яке патронувало ревіндикаційно-полонізаційну акцію. Саме через це обов'язки «навернення» виконував дуже завзято. (…)
40
Копію назвали іконою Матері Божої Турковицької, оригінальна ікона Белзької Матері Божої насправді потрапила на Ясну Гору, де під назвою Матері Божої Ченстоховської — Королеви Польщі стала найбільшою святинею польського народу