Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
- Автор: Седлачек Томаш
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-244-4
- Переводчик: Тетяна Окопна
- Жанр: Экономика
Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
І насамкінець останній приклад того, наскільки важливу роль відіграють у Новому Завіті економіка як наука й сама економіка. Наступний приклад буде з Апокаліпсису, Об'явлення Івана Благослова, останньої книги Біблії. Наприкінці тисячоліть, за влади антихриста, будуть покарані та вигнані зі суспільства ті, хто «не має знамена ймення звірини», та більше ніхто з них не зможе нічого «ані купити, ані продати»[467].
І прости нам борги наші
Як не дивно, велика частина саме християнського вчення заснована на економічній термінології та використовує економічний і соціальний контексти. Мабуть, найважливіше поєднання християнства й економіки ми знайдемо в продовженні Ісусової молитви[468]: «І прости нам борги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим»[469]. У новозавітній грецькій мові (як в арамійській, латинській чи, зрештою, і в сучасній німецькій) слово вина, борг уживається також у значенні гріх[470].
У цьому значенні ці слова — вина, борг — справляють набагато сильніше враження на сучасну людину, ніж уже дещо далекі терміни гріх, грішник. Дослівний переклад молитви «Отче наш» звучить як «і прости нам наші борги...».
Однак Ісус говорив про дещо глибше. Люди, борг яких на той час виріс настільки, що вони вже не могли сплачувати його, ставали «борговими рабами»[471]. У Старому Завіті знайдемо досить широкі пасажі, які описують увесь концепт звільнення боргових рабів[472]. У Новому Завіті цей суспільний устрій набуває ще вищого й принциповішого рівня. Таким рабам (тобто людям, котрі, як сьогодні би ми сказали, збанкрутували) не лишалося нічого іншого, ніж чекати на рік милості[473] або на месію. Тобто когось, хто б заплатив викуп за тих, хто потрапив у рабство, хто б узяв їхній борг/гріх на свої плечі, тому що самі вони вже впали під його непосильною тяжкістю, потрапили в боргову пастку й у них немає жодного шансу відкупитися самим. За цих людей треба було заплатити, відкупити їх чи, сучасною термінологією, хтось повинен був внести за них заставу. Прощення (вини, боргів, гріхів) — це ключовий елемент християнства, яким воно виділяється з-поміж інших основних релігійних течій. Ісус прийшов нас купити, викупити[474], відкупити з кабали гріхів, боргів — «душу свою дати на викуп за багатьох»[475]. «Маємо в Ньому відкуплення кров’ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його»[476]. І далі: «в якім маємо відкуплення і прощення гріхів»[477]. Для єврейського суспільства, яке звикло до концепту заміщувального жертвоприношення тварин (наприклад, великодній баранець), призначалася ось ця фраза:
«І не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення. Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла, скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому! Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку»[478].
Відкуплення боргів сьогодні
Якщо цей приклад здається далеким чи складним для розуміння, досить буде згадати нещодавнє погашення заборгованості банків та великих організацій у кризовий період 2008-2009 років.
Як це не парадоксально, але наше суспільство не може існувати без цього несправедливого прощення боргів. З давніх-давен ми практикуємо несправедливе прощення гріхів та нечесну поведінку. Лишень уявіть собі, який фінансовий армагеддон міг настати, якби держави свого часу не викупили банки та деякі великі фірми. Звісно ж, така поведінка не має нічого спільного зі здоровим глуздом та базовою порядністю. Таким чином ми порушили багато правил економічного змагання, на якому оснований наш капіталізм. (Здається, що принципи справедливості та капіталізму — тобто особистої відповідальності за свої вчинки — підводять у найважливіших ситуаціях, як то, наприклад, банкрутство важливих і великих галузей.) Як взагалі можливо, що держави, які найбільше заборгували, банки й фірми (найбільші «грішники»?), які були не надто успішними в змаганнях, отримали найбільший відкуп? Як бачимо, принципи, які багато разів використовує Ісус у своїх притчах й які нам здаються духовними, а в практичному світі абсурдними, досить часто (принаймні в періоди кризи) застосовуються і зараз[479]. Звісно ж, це несправедливо, проте йдеться про необхідний крок для збереження не лише окремих компаній, які залізли в борги й не мають грошей, але також і тих, кого падіння перших поставить під загрозу.
467
Об’явлення, 13:17: «щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини, або числа ймення його...».
468
Див.: Horsley. Covenant Economics, 81, 95.
469
Матвій 6:12.
470
У грецькому оригіналі використовується слово opheilêmata, що означає борг, opheilo. Усі англійські переклади Біблії (окрім двох) саме так це й перекладають. Ця молитва зустрічається також і в Євангелії від Луки 11:2-4. Тут використовується грецьке слово amartias, яке також означає гріх, від старішого кореня hamart, яке, однак, означає «робити зло, грішити». Ці два слова часто мають синонімічні значення (amartias у Новому Завіті зустрічається 181 раз, hamarant 36 разів, opheilo 36 разів).
471
Див. Левит 25:39.
472
Вихід 21:1-6, Левит 25:8-10, 41-42; Повторення Закону 15:1-6, 12-15. Вирішення боргів зустрічаємо також у Кодексі Хамураппі (§ 117). Див.: Horsley, Covenant Economics, 45.
473
Саме тому в своєму першому публічному виступі в синагозі Ісус посилається саме на цю символіку: «І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано: На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування». Лука 4:17-19.
474
1 до Коринтян 7:23: «Ви дорого куплені, тож не ставайте рабами людей!». Схожі елементи ми знайдемо також у Старому Завіті — класичний приклад викупу з рабства бачимо в Левит 25:48: «то потім, як буде проданий, викуп буде йому, один із братів його викупить його». Або 2 Самуїла 7:23: «А який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив викупити його Собі за народ, і щоб установити йому Своє Ймення, і щоб учинити вам цю величність, та страшні речі для Свого Краю ради народу Свого, якого викупив Собі з Єгипту, від людей та від богів його?» Або Псалми 106:2: «хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога». Або Псалми 110:9: «Послав Він Своєму народові визволення».
475
Марко 10:42-45. «Викуп» відсилає до договірного механізму, згідно з яким ті, хто потрапляє у боргове рабство, можуть бути викупленими (див. Левит 25:25-28, 47-55). Див.: Horsley. Covenant Economics, 123.
476
До ефесян 1:7.
477
До колоссян 1:14.
478
До євреїв 9:12-15.
479
Наприклад, у притчі Ісуса про Царство Боже ті робітники на винограднику, які працювали мало, отримували таку ж зарплату, як і ті, які працювали багато (Матвій 20:1-16). Схожих притч про несправедливість у Новому Завіті досить багато.