Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
- Автор: Седлачек Томаш
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-244-4
- Переводчик: Тетяна Окопна
- Жанр: Экономика
Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
І насамкінець ми привідкрили тему дискусії між стоїками та гедоністами — тему, яка посідає чільне місце в творі Адама Сміта. Економіка як наука — це очевидний наступник гедоністичного постулату, який поставив знак рівності між добром і корисністю. Однак нам так і не вдалося реалізувати гедоністичну програму («максимізуй пропозицію товарів, доки вона не зустрінеться з попитом на них»), попри те, що вже кілька генерацій поспіль з усіх сил прагнуть цього досягти.
Написано: «Не хлібом самим буде жити людина».
Біблія, Новий Завіт
4. Християнство
Душа й тіло
І хоча фразу Ісуса «Не хлібом самим буде жити людина»[450] загалом можна вважати правдивою, проте все ж ніхто не заперечуватиме і того, що людина не може жити без хліба. Ми успадкували душу й тіло, ми духовні, але водночас і матеріальні істоти. Без матеріального ми помремо, а без духовного перестанемо бути людьми. Тому доводиться дбати про одне й друге, і при цьому не завжди щось одне буде шкодити другому, як часто кажуть. З іншого боку, помилково було б думати, що ці дві сфери повністю незалежні одна від одної й не впливають одна на одну. Сам факт того, що нам потрібні зовнішні, матеріальні фактори, щоб ми «в поті лиця»[451] утримували в собі життя, — це вже добра причина трохи стишити темп і подумати про економіку як науку.
Християнство як найрозвиненіша релігія західної цивілізації суттєво вплинуло на формування сучасної економіки. Зокрема в нормативних питаннях (стосовно того, що би варто було робити) досить часто за ним було вирішальне слово. Досить складно собі уявити нашу сучасну західну ринкову демократію без християнства.
Християнство закладається на юдаїзмі[452], переймає чимало елементів грецького мислення та додає абсолютно новий вимір спасіння, яке до того ж представляє економічно як від-куплення та прощення наших боргів, які вона називає гріхами. Саме у такому вигляді воно стає вірою, яка зараз є невіддільною частиною розвитку євро-американської цивілізації останніх двох тисячоліть. Утім, це не єдина причина, чому варто вивчати християнство. З певного погляду[453], економіка набагато ближча до Фоми Аквінського, ніж до Ісаака Ньютона — саме тому, що економічна риторика й аргументація[454] (а часто й справжня методологія, на відміну від тієї, що проголошується офіційно) аж надто часто нагадує більше теологічні диспути, ніж аргументовані доводи фізиків. І при цьому це прямо протилежне тому, як економіка позиціонує себе в суспільстві.
Економічні притчі
Новий Завіт (хоча мені більш близький переклад — Новий договір) та економіка пов’язані набагато більше, ніж можна було б подумати. З тридцяти притч Ісуса Христа з Нового Завіту лише дев’ятнадцять згадано в економічну чи соціальному контексті (про вдову, яка губить монети[455]; про гроші, де Ісус карає раба, який не використає і не примножить довірених йому грошей[456]; про непорядного управителя[457]; про найманих робітників[458]; про двох боржників[459]; про багатого дурня[460]тощо)[461]. Деякі автори навіть вирахували, що на економічні та соціальні теми чи питання справедливості, багатства чи грошей можна знайти тисячі віршів, і що саме такі економічно-соціальні теми — це другий найчастіший сюжет Старого й Нового Завітів (найчастіший — ідолопоклонство)[462]. Що ж стосується Нового Завіту, ця тематика порушена приблизно в кожному шістнадцятому вірші, а в Євангелії від Луки — навіть у кожному сьомому[463].
Нагірна проповідь, найдовша й найвизначніша промова Ісуса, починається словами: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Не-бесне»[464]. Бідність, домінантна економічна тема, наявна в ній відразу ж на самому початку (у досить дивному звороті «вбогі духом»). Благословенні також ті, що «голодні та спраглі правди, бо вони нагодовані будуть». Навіть якби ми не хотіли пускатися в глибоку теологічну екзегетику, то й без цього очевидно, що Ісус вивертає навиворіт теорію максимізації. Для нього на першому місці — нестача, бідність (духу й живота). І навіть у головній Ісусовій молитві, для якої прижилася назва Pater Noster, «Отче наш», на самому початку, відразу ж після висловленого сподівання на прихід Царства Небесного, звучить прохання «хліба нашого насущного дай нам сьогодні»[465]. До речі, ключовий термін Нового Завіту, evangelium, початково означав не лише хороша звістка, але також чайові за принесення хорошої звістки (наприклад, про близьку перемогу)[466].
450
Матвій 4:4.
451
Буття 3:19: «У поті свойого лиця ти їстимеш хліб».
452
Лише в еру християнства основоположні думки єврейської віри набули такого резонансу, що почали суттєво впливати на історію всієї західної цивілізації.
453
З кн.: Nelson. Economics as Religion, 329.
454
З кн.: McCloskey. The Rhetorics of Economics.
455
Лука 15:8-10: «Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде? А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму! Так само, кажу вам, радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається».
456
Матвій 25:27: «Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє».
457
Лука 16:5-13. «І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: Скільки винен ти панові моєму? А той відказав: Сто кадок оливи. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п’ятдесят. А потім питається другого: А ти скільки винен? І той відказав: Сто кірців пшениці. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят. ... Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?» Див.: Лука 19:13-24.
458
Матвій 20:8: «Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм зарплату, почавши з останніх до перших».
459
Лука 7:41-43: «І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят. Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його? Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво».
460
Там само, 12:16-21: «Бог же до нього прорік: Нероздобрумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?... Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога».
461
Далі ми б могли назвати, наприклад, притчу про скарб у полі (Матвій 13:44), притчу про перлину (Матвій 13:45), притчу про доброго самарянина (Лука 10:25-27), притчу про блудного сина (Лука 15:11-32).
462
Що вже само по собі можна дуже елегантно звести до надмірного зосередження на матеріальному. «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні». Матвій 6:24, також Лука 16:13.
463
Willis. God’s politics: Why the Right Gets it Wrong and the Left Doesn’t Get It, 212. Viz take Colins, Wright, ТЪe Moral Measure of the Economy.
464
Матвій 5:2-3.
465
Матвій 6:11.
466
З кн.: Liddel, Scott. Greek-English Lexicon: «винагорода послу за хороші новини».