Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
7. Протест супроти голизни і голизна як протест
Як бачимо, розуміння «голизни» змінювалося від неприкритих геніталій до голих рук і непокритого волосся, від відкритого плаття до геть голісінького тіла. Реакції на всі ці види «голизни» такі ж мінливі, як убрання й сам контекст. Ми вже пересвідчилися, що навіть голий мізинець здатний викликати страх сексуального збудження чи розпусти. У будь-якій формі «оголеність» провокує мову погроз і суворих заборон, видима жіноча шкіра часто буцімто перебуває в причинно-наслідковому зв’язку зі стихійними лихами. Виявляється, що катастрофи можна уникнути, зодягнувши тіло згідно з чинними вимогами. І зовсім навпаки, оголеним людям подобається привертати увагу решти «одягненого» суспільства з певним сигналом або й без нього.
У релігійних переказах, як правило, окреслено відмінність між добрими і злими людьми. На християнських зображеннях Страшного Суду ангели в довгих одіяннях дмухають у свої тромбони, щоб розбудити всіх мертвих, як, наприклад, можна побачити на фасадах відомих соборів. Коли бідолашні мерці повільно вибираються з гробів і повзуть, їхні прижиттєві добрі та злі вчинки стають на одні терези. Обрані вірні вирушають на небеса в розкішних шатах, а голий звіроподібний диявол штовхає проклятих нагими в роззявлену пащу пекла.
Завжди і всюди людей терзав глибоко закорінений у них страх смерті. Аби приборкати цю боязнь, не лише в доіндустріальну добу, а й у сучасних суспільствах побожні люди пов’язують аморальність із природними катаклізмами й смертоносними епідеміями. І навпаки, саме з таких міркувань шляхетно одягнені віряни захищали суспільство від загибелі та завдяки скромній одежі на собі відвертали катастрофи.
На півдні Італії побутувала історія про Агату, одну з перших християнських святих, яка народилася на Сицилії і померла в молодому віці (225–251 рр.). Відмовившись вийти заміж за поганського римського намісника, закоханого в Агату, дівчина померла мученицькою смертю. Перед тим як кинути дівчину до в’язниці, її соски защемили щипцями і відрізали груди (мал. 18 кольор. вкладки). Тіло Агати котили по ліжку з друзками скла, тоді поклали на розпечене вугілля. Унаслідок тортур дівчина померла, та по її смерті сам Господь утрутився: земля почала труситись і виверження вулкана Етна становило смертельну загрозу для міста Катанії. Тому жінки та дівчата почали ходу: «з розпущеним волоссям, голосячи і співаючи», вони несли з собою Агатину накидку. Завдяки цьому чудотворному шматкові тканини, якою мучениця затуляла свою незайманість, жінки зупинили виверження вулкана. У соборі Катанії, де поховано Агату, зберігається також її накидка. Як твердить місцева традиція, це могутня реліквія: неймовірний предмет, який згодом не раз зупиняв бурхливий потік розплавленої лави. До Агати ще й досі звертаються місцеві селяни, тільки-но Етна погрожує виверженням.
Те саме стосується оголених частин жіночого тіла, бачити які небажано. Відтак Бог вивергає гнів у вигляді природних катастроф. У дев’ятнадцятому столітті Архиєпарх Неапольський вважав, що виверження Везувію – це докір за нечестиве вбрання жінок252. Ортодоксальні кола в наш час так само вбачають зв’язок між божим гнівом через людську аморальність і стихійними лихами.
У Ісламській республіці чи Ірані страх перед землетрусами цілком зрозумілий: 2003 року місто Бам несамовито постраждало – понад тридцять тисяч людей злягли мертвими. За певний час до того сейсмологи попереджали, що найближчим часом Тегеран зазнає землетрусу з катастрофічними наслідками. Проте, замість того аби відшукати причину зміщення тектонічних плит, деякі представники духовенства покладають вину на жінок за їхній непристойний одяг. У Ірані, де жінки зобов’язані законом закутуватися з голови до ніг, молоді дівчата здебільшого кидають виклик таким жорстким правилам: носять вузенькі куртки і шалі, що спадають з голови, відкриваючи волосся. 2010 року Ходжатолеслам Казем Седигі, авторитетний шиїтський діяч, попереджав про те, що потрібні зміни: жінки, які одягаються непоштиво, зводять на манівці юнаків, занапащають чистоту й сіють зраду у суспільстві. Саме тому й відбуваються землетруси. «Аби не полягти під уламками, – продовжує цей духовний лідер під час молитви, – не існує іншого виходу, ніж шукати прихисток у релігії та підлаштувати наші життя під моральні приписи мусульманства». Міністр соціальної політики погодився: молитва, піст і скромна одежа – найкращий спосіб заспокоїти гнів божий253.