Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
Однак Ібн Аббас (566–653 рр.), один зі знаних коментаторів Корана і збирачів переказів про Магомета, переконує, що зінат стосується всього жіночого тіла, за винятком обличчя та рук. Його пояснення базувалося не на якомусь конкретному твердженні, а на безмовному жесті пророка. Ібн Аббас сам не був присутнім тоді, коли, як припускалося, Магомет показав цей жест. Збирач цих важливих історій про пророка здобув відповідну інформацію в інших. Так і прийнято робити, коли йдеться про перекази, проте ланцюжок джерел-оповідачів isnad не повинен перериватися, і формувати його мусять надійні люди. Як результат, правила щодо жіночого одягу віками базувалися на поглядах сучасників пророка, аж ніяк не на приписах Корану235.
Слідуючи тодішнім ортодоксальним юдейським традиціям у регіоні, Ібн Аббас та інші зібрали тисячі тверждень, численні перекази (хадиси) від сподвижників пророка та цілих поколінь дослідників Корану впродовж наступних століть, тверждень, що оголосили жіноче тіло територією цілковитої осороми – awrah. Як вже згадувалось, у мусульманстві існує також базове поняття «фітна» (fitna), за яким жіноча спокуса означає хаос і неконтрольованість. Із відомої вже причини чоловічого страху перед силою жіночої зваби і мусульманські, і християнські богослови, що сповідували патріархальні традиції, та більшість мусульман вибрали за панівну візію Ібн Аббаса, його бачення означеної проблеми мають більшу вагу, ніж вірші Корану.
Правила, породжені подібною традицією, виконують у значній частині світу. Їх часто покірно дотримується незліченна кількість мусульманських жінок, які в очі не бачили текстів-джерел. Ось як виглядає перелік правил:
• Жінка зобов’язана покривати все тіло, зокрема волосся та вуха, виняток становить лише обличчя (довжиною від ділянки чола до підборіддя та шириною, що дорівнює відстані між великим і середнім пальцями: руки – до зап’ястя і ноги – по щиколотки.
• Вона не має права молитися в прикрасах і з макіяжем на обличчі.
• Оскільки шанс того, що хтось таки пожадливо на жінку гляне чи споглядатиме її ноги чи руки під час молитви, досить високий, то жінка мусить прикривати і ці частини тіла. Причому не тільки тоді, коли промовляє молитву.
• Жінка залишається вдома, відтак навпроти її дверей повинна постійно висіти штора.
• Якщо жінка покидає помешкання (на те завжди бувають серйозні підстави), то мусить покриватися вуаллю236.
У книжці «Як опанувати хтивість і жадібність» єгипетський шейх Абдаль-Хамід Кіш (1933–1996 рр.) пояснює, що Магомет, за свідченням свого сподвижника Абу Умами (пом. 700 р.), колись казав таке: «Єдиному, хто душу мою у руках своїх тримає. Чоловік ніколи не буває один з жінкою без втручання сатани між ними». У наступному розділі доведемо, що це твердження заводить у тупик, оскільки жінки дедалі більше працюють поза стінами домівок. Щоб міцно триматися заяви Абу Умами, деякі представники богословського духовенства ходять манівцями в надії відшукати неможливі рішення. Ідеться про потенційні заборони, що стосувалися б звичайних робочих ситуацій, в яких чоловіки і жінки постійно перетинаються між собою. Ще один сподвижник Магомета Маквіл ібн Ясар, котрого цитують у згаданій книжці, припускав, що послання пророка (хай буде з ним мир і благословення Аллаха) насправді звучить драматичніше: «Хай краще одному з вас устромлять у голову залізну голку, ніж має він торкнутися жінки, яка для нього заказана»237. Це твердження згодом часто розцінювали як заборону чоловікам і жінкам потискати одне одному руку – табу, за яке ультраортодоксальна юдейська традиція донині стоїть горою.
Нерідко мусульмани неарабського походження так само переймають строгі арабські приписи. Наприклад, індійський муфтій Зафейрудін Міфтахі підтримав подібні традиції в книзі, що вийшла друком 1993 року у Делі під назвою «Скромність і незайманість в ісламі». На подобу деяких отців церкви перших століть християнства вихідною точкою страху для нього у двадцятому столітті досі залишається жінка, що невмолимо збуджує чоловіка. Відтак вона може з’являтися в публічних місцях лише за виняткової потреби, оскільки жінка – це Awrah. Тільки-но «жінка виходить з дому, як її підстерігає сатана»238; «якщо жінка прагне задовольнити Аллаха, то краще їй залишатися вдома, поклонятися Всевишньому та коритися чоловікові»239. Аби уникнути ризиків цієї усюдисущої диявольської спокуси, жінка в Саудівській Аравії не отримає дозволу виїздити за межі своєї країни, аж допоки їй не виповниться 45 років.