Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення

Одягнені у міні-спідниці з бісеру, із великими ножами-мачете і мо­більними телефонами в руках жінки і дівчатка приблизно п’яти­річного віку танцювали і співали хвалебних пісень королю й королеві-матері, відомій також як Велика Слониха257.

Відносно недавнє уявлення про те, що жіночі груди неминуче відразу збуджують чоловіка, поза сумнівом, знову витісняли ідею видимості цієї частини тіла на задній план у цілому світі. У шістдесятих роках минулого століття молодь Заходу оскаржувала всі можливі обов’язкові правила, табу на голизну зокрема. Під впливом культури гіпі західні жінки різного віку почали засмагати на пляжах топлес, уперше у Франції, а згодом – у багатьох європейських країнах. Незважаючи на потужні протести занепокоєних співвітчизників, жінки вимагали надати їм цю свободу на знак статевої рівності. Поступово такий вид «рівноправ’я» на пляжі став прийнятний у різних куточках Заходу.

За даними французького журналу «Елль» (Elle), лише 2 відсотки жінок віком до 35 років засмагають на пляжі топлес. На це існують три причини: занепокоєння через ризик зростання раку шкіри, усталена думка про те, що жінки з оголеними грудьми поводяться легковажно, і політизовані акції гологрудих дівчат із групи Femen, наприклад. Коментуючи матеріал у газеті «Ґардіан» (The Guardian), двійко журналістів із Франції називають іще одну причину: «Глобалізація й американізація жіночого образу та сексуальності жінок підштовхнули лагідну та невинну французьку еротику в напрямку до порно». Молоді жінки чітко усвідомлюють усе, чим дихають соціальні медіа, як, приміром, зображення топлес в інтернеті виринає на очі без нашого прохання. «Нудистська, пляжна свобода – щось зовсім інше, ніж було колись… Груди більше не сприймають як невинні чи тимчасово асексуальні». Крім того, існує ще оця «агресивно оголена» проекція молодих дівчат, що підсилює невпевненість жінок у собі. Тоді багато юнок переймаються одним питанням: чи достатньо привабливі мої груди? Як наслідок, підсумовують далі у «Ґардіан», жінки на пляжі топлес (їхня кількість незначна), виглядають усі однаково – «стрункі та з маленькими грудьми». Отже, завдяки оголеному бюстові ці жінки нещадно утверджують свавілля рекламних стандартів. Іще одна небезпека полягає в тому, що «молоді жінки у свої двадцять літ рідше засмагають топлес, остерігаючись того… що все так і закінчиться оголеним бюстом на їхній сторінці у фейсбуці»258.

Після багаторічного ефективного навіювання жінки так глибоко перейнялися нав’язаним їм ідеалом, що він перетворився водночас на недосяжний і конче необхідний. У Сполучених Штатах Америки понад 70 відсотків жінок незадоволені виглядом своїх грудей. Однак незалежно від того, збільшені вони чи зменшені методом хірургічного втручання, аби дорівнятися до омріяних форм, чи старанно заховані з метою безпеки, для багатьох жінок це актуальна проблема. Чи не є голі груди для більшості людей «свідченням нашого часу»? Декольте дозволяють носити в окремих випадках, але уникають у щоденній робочій атмосфері, адже це занадто серйозний виклик.