Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв

Коли п’яний забуває на деякий час про шумну компанію та остаточно поринає у власні думки, він може почати переглядати свої звички. Особливо якщо в його розосереджене поле зору потрапляють застережні наукові факти. Античні греки малювали на своїх чашах зображення, які слугували рольовими моделями і застереженнями для учасників п’янок. На келихах зображали жваву бесіду, гру на музичних інструментах, секс, пияцтво й блювання420.

Греки прагнули підкреслити значення помірності, хоч і не завжди вдало: «Друзям помірності я змішую три чарки: першу — за здоров’я, другу — за любов і насолоду, а третю — за спокійний сон. Коли цю чарку випито, мудрі гості йдуть додому. Четверту пити не хочуть — це чарка агресії; п’ята приносить меланхолію, шоста — розпусту, сьома — синяк під оком, восьма — сторожу, дев’ята — погане самопочуття, а десята — гнів і розбиті речі».

Так писав грецький мислитель Евбул близько 375 р. до н.е. Три чарки протягом століть уважали взірцем помірності. Одним із доказів цього є розмір сучасної винної пляшки, якої вистачає на три келихи для двох421. Лишається дивуватися, невже греки так легко п’яніли від вина, що півтори пляшки могли довести їх до нестями?

Фіни мали правдивіше уявлення щодо впливу випитої кількості алкоголю. Фінський священик Лаврентій Петрі навів у своїй «Книзі проповідей», що вийшла друком 1644 року, правило трьох келихів. Перший — Poculum Necessitatis — келих потреби і поспіху, другий — Poculum Salubritatis — келих здоров’я і третій — Poculum Hilaritatis — келих радості. На цьому, на думку Лаврентія Петрі, можна і зупинитися, оскільки четвертий — Poculum Furoris — келих гніву, який мудрих робить безумними, а безумних іще безумнішими, губить мистецтво, подразнює очі, викликає бунт, несе бідність і біль422.