Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв

Крім надмірної балакучості, Еразм попереджає також про контроль за виразом обличчя за столом. Зайвий вияв почуттів, сміх і усмішка вказують на втрату контролю. На думку Еразма, усміхатися так, щоб було видно зуби, неввічливо, бо так поводяться собаки. Коли смієшся так, що видно зуби, потрібно прикриватися серветкою або рукою. Причина сміху повинна бути всім відома, щоб ні в кого не виникло відчуття, що сміються з нього.

Настанови «Старшої Едди» й Еразма стосуються часу, коли люди наводили контраргументи мечем. Необдумані, зверхні та самовпевнені слова, сказані напідпитку, могли коштувати голови. Молодому півникові слід було бути обережним, аби не розлютити старших. Трактування доброзичливого сміху за обіднім столом могло сильно різнитися від однієї культури до іншої. Ще у XVIII столітті такий сміх не вважали виявом доброзичливості і його слід було уникати432.

Іноді сміх може обернутися глузуванням і спричинити сварку. В єврейській «Книзі Сираха», збірці традиційних єврейських порад і висловів, містяться попередження щодо п’яних перепалок. У її настановах відчувається розуміння радостей і печалей людського життя. Друзям ніколи не можна докоряти під час бенкету або осуджувати їхню п’яну радість. У жодному разі не слід сваритися з другом у присутності інших людей433.

У давніх текстах наголошують, що алкоголь приносить радість, а не сум. Слова святого Тимофія, напевне, якнайкраще показують, що дає «мудре» ставлення до алкоголю: «Вино даровано нам, аби звеселяти нас, щоб сміялися ми, а не сміялися з нас»434.