Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв
- Автор: Турунен Ари
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-98-4
- Переводчик: Ірина Малевич
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв». Краткое содержание книги:
Книжка — не заклик до тверезості або пияцтва, а лише своєрідна спроба нагадати, що, незважаючи на небезпеки, алкоголь посідає важливе місце в соціальному житті європейської людини. Спиртні напої — мастило для європейських звичаїв. Алкоголь надихає літературу та мистецтво. Адже недаремно в багатьох релігіях та міфах він уважався божественним першоелементом.
Для широкого кола читачів.
Овідій зауважує, що вино — чудовий засіб розпалити жагу кохання:
Овідій попереджає читача, що коли вино вдаряє в голову, воно може погіршити здатність молодого, спраглого до любові мандрівника до ясного мислення:
У наш час «Мистецтво кохання» Овідія можна швидше назвати мистецтвом чоловічого шовінізму, але оскільки автор — поет, до того ж поет античний, прийдешні покоління канонізували його як невмирущого класика кохання.
Овідій, утім, такий же романтик, як і французькі чоловіки ХVІІІ століття, які безцеремонно списували на алкоголь усі свої провини. Коли одружений чоловік «знаходив» себе в обіймах повії, йшлося не про невірність, а про «ослаблену алкоголем здатність до опору» і «вразливість до спокус». Алкоголь відпускав гріхи ефективніше, ніж духівник439.
Сповідальник, принаймні посилаючись на Біблію, не міг відпустити такий гріх, як п’яна невірність. Автори Старого Заповіту анітрохи не засуджують уживання алкоголю, засуджують лише вживання алкоголю без міри. У «Книзі приказок Соломонових» зазначено440, що вино — то насмішник, напій — п’янкий галасун і кожен, хто блудить у ньому, немудрий. На думку Осії, блуд, вино і виноградний сік забирають розум441.
Новий Заповіт також категоричний. У Посланні до ефесян442 Павло застерігає від уживання вина і натомість пропонує: «І не впивайтесь вином, у якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом»[54]. Перед цим він уже попереджав про непристойності, нісенітниці та пустощі. На думку Павла, п’янство — це слабкість плоті, що веде до відсутності сексуальної моралі.
Святий Єронім застерігає від уживання вина такою гарячою поезією, що, читаючи її, відразу тягне випити. Єронім пише, що тіла хлопців і дівчат палають внутрішнім жаром і вино тільки будить всередині них Етну або Везувій. Тому хлопцям і дівчатам слід уникати вина, як отрути, і пам’ятати, що вино — це перша зброя нечистого проти молоді. Єронім заохочує пити воду, яка остуджує природний жар443.
Домініканець Ґійом Перо класифікував у ХІІІ столітті п’янство як підвид обжерливості, одного з семи смертних гріхів. Пияцтво губить тіло і душу. Тілесними ушкодженнями є похмілля і його неестетична складова — перегар. Пияцтво схильне спонукати людей до інших тяжчих гріхів, таких як хіть444.
Богословські напучування часто були безрезультатними, оскільки Вакх і Венера завжди уживалися разом. Пояснень похмілля існує вдосталь. Моральне похмілля — сила, згубна для душі. Свен Странден445потратив на написання книги про нього чимало часу. Він був переконаний, що моральне похмілля виникає тоді, коли людина присягнулась і пообіцяла щось таке, чого не змогла або не захотіла дотриматися. У жодному разі не слід скиглити про те, яка погана людина, тому що цей факт уже давно ні для кого не новина. На думку Страндена, з похмілля не треба братися за самозвинувачення, а треба втішити себе. Якщо минулого вечора образив тих, з ким пив, потрібно спокутати образу й утішити їх. Естетика похмілля охоплює такі ритуали: ретельно вимитися, скористатися парфумами і вдягти одяг радісних кольорів. Потрібно підходити до похмілля правильно. Думати про красиве й велике.
53
Тут і далі в розділі переклад Андрія Содомори. — Прим. пер.
54
Переклад Івана Огієнка. — Прим. пер.