Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв
- Автор: Турунен Ари
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-98-4
- Переводчик: Ірина Малевич
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв». Краткое содержание книги:
Книжка — не заклик до тверезості або пияцтва, а лише своєрідна спроба нагадати, що, незважаючи на небезпеки, алкоголь посідає важливе місце в соціальному житті європейської людини. Спиртні напої — мастило для європейських звичаїв. Алкоголь надихає літературу та мистецтво. Адже недаремно в багатьох релігіях та міфах він уважався божественним першоелементом.
Для широкого кола читачів.
Так, у Ваасі молоді офіцери і студенти кілька разів обходили навколо міста, били в барабан, стріляли з пістолів, кричали й збивали віконниці, співаючи безсоромних пісень. А пізніше вони виправдовувалися тим, що святкували «задля хорошого діла», щоб «нагадати про державну владу». Вони пояснювали свою поведінку тим, що випили і за мера, і за ратушу, і додавали, що й у Стокгольмі палили з пістолів усю ніч і нікого з них за те не притягли до суду390.
П’яний бешкет був відвічним заняттям знаті. У Стародавньому Єгипті пияцтво також уважали ознакою заможності та хизування. Багата молодь радо з’являлася в публічних місцях напідпитку. На папірусних сувоях, які дійшли до наступних поколінь, студентів застерігають від ходіння по шинках, аби високопоставленим посадовцям не довелося, оминаючи їх на вулицях, задихатися від смороду, який від них ітиме391.
Студентське життя не надто змінилося за кілька тисячоліть. У статуті Уппсальського університету 1606 року було вказано таке: якщо якийсь студент сидітиме в шинку після десятої, його буде заарештовано на день. Тих, хто «атакуватиме ратушу» або «зриватиме міські мости», буде відраховано з університету на три роки392.
Шведські підлітки королівської крові також зуміли заплямувати свою репутацію напідпитку. Шведський король-герой Карл ХІІ у свої 15 років надто захопився міцними алкогольними напоями. Подеколи він напідпитку майже голий роз’їжджав верхи вулицями Стокгольма і пустував разом зі своїм другом Фридрихом, герцогом Гольштейнським393.
Король у молоді роки взагалі вів надто бурхливе життя. Дотримуючись звичаю grassatim, він разом із компанією лякав столичних буржуа, стукаючи в їхні вікна. Іншим разом вони розстрілювали вікна королівської фортеці та викидали назовні меблі. Згодом рок-гурти, проводячи ніч у готельних номерах, повторювали ці дитячі забавки. Одного разу король напоїв ув’язненого ведмедя вином до такого стану, що той випав із вікна фортеці і здох394.
Пияцтво з якоїсь незрозумілої причини вважали привілеєм дворян і багатих. Греки, які до жаги сп’яніння не ставилися прихильно, утім, дозволяли багатим людям проведення дивного п’яного ритуалу в питних закладах. А найбагатшим грекам було дозволено напиватися в дим, бити посуд, трощити меблі й виливати напої на підлогу. Безперечно, п’яний відшкодовував збитки, і до його вчинку ставилися з розумінням, адже ритуал був виявом доброї волі. Багатій демонстрував свою антипатію до матеріального395.
Зверхнє ставлення греків до матеріального — незвичайний виняток у наскрізь буржуазній Європі. Нестримні гуляння вищого класу майже згасають під час Французької революції і приходу до влади буржуазії. Буржуа ХІХ століття не міг навіть подумати про те, щоб піти в паб. Лише творчим особистостям, ученим і митцям, було дозволено вести богемний спосіб життя. Адже зрозуміло, що сп’яніння невід’ємне від сутності митця і з цим не можна сперечатися.
Сп’яніння не робить різниці між жінками і чоловіками. У безодню сп’яніння затягує як правителів, так їхніх підданих, як розумних, так і невчених. Буває, що воно розкриває риси характеру, які намагаються прикрити за лицемірством. На щастя, головотяпство можна пояснити алкоголем. Сп’яніння — одне з найдавніших у світі виправдань для поганої поведінки.
Х чарка: Застороги при похміллі
Моральне похмілля часто супроводжується пригніченістю і розмитими уривками спогадів про попередній вечір. Душить сором, і наступний день минає у самокартанні та роздумах щодо сенсу життя. Таким похмурим думкам сприяє жалюгідний фізичний стан. Коли похмеляються, розмірковують над тим, що накоїли і як від цієї туги протверезіти.