Легенди нескореної зими
- Автор: Ухачевский Сергей
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 978-966-663-362-3
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Легенди нескореної зими». Краткое содержание книги:
Усі збіги власних назв, імен чи характерів є абсолютно випадковими.
Автор і Видавець просять у Вас пробачення за ненормативну лексику, яка трапляється у романі. Автор просто показав життя таким, яким воно є.
Кажучи словами Ярослава Гашека, автора безсмертного роману «Пригоди бравого вояки Швейка»: Життя — це не школа витонченої поведінки. Кожен говорить так, як уміє…
А цей роман — ані підручник салонних манер, ані науковий трактат про те, яких слів прийнято вживати у товаристві.
Хлопці з серйозними пиками почали складати список — тисячі гранат, сотні тисяч патронів, 15 «джипів» з ДШК[100] на турелях, кожному — по АКМ і по «Стєчкіну». Після бурхливих дебатів список необхідної зброї з чернетки перенесли в «офіційний лист» на ім’я керівника штурмових груп «пана Пастора». Підписався під цим листом Мишко так: «камандір первого отдєльного штурмового взвода «А» Мишко «Первий» і дописав своїми каракулями: «за камандіра второго отдельного штурмового взвода «В» Гєнєрал Бачелло». Бача під цим поставив свій автограф дрібними буквами: «Хуйко Товстий».
Потім Мишко всім пояснив, що існують ще секретні протоколи, котрі може писати і читати тільки він і «Пастор», тому прикрившись рукою написав на звороті «листа» таке: «Якщо ви в терміновому порядку не видасте нам зброю, будемо вважати вас агентами Хуйла Московського Первого. Або готові прийняти замість оружия бутилі коньяку в тарі не менше 10 л і в кількості 20 штук. За що міцно обнімаємо і цілуємо вас по нашому, по гейропському в губи. З язиком». Потім під цим намалював трояндочки і смайлики.
Після такої важкої і плідної роботи, всі вийшли з намету на перекур, залишивши листа на столі. Пан Петро не пішов з ними, зате кудись спішно побіг, коли всі повернулись в палатку. Малюк простежив за ним до… бокового входу в СБУ на вулиці Ірининській.
І того ж вечора спікер СБУ видав цю інформацію в ефір, мовляв, на Майдан уже завезли зброю і готуються до штурму Урядового кварталу. А ще «загадково» додав, що в СБУ є фотокопії документів, які це підтверджують. Це розтиражували майже всі телеканали України. Так «невинний» жарт Мишка і його команди став черговим піар-приводом для опозиції, щоб облаяти провокаторів з СБУ. І розповісти, що вони дебіли, а також запропонували створити робочу групу для ревізії складів майданівців.
Наступного дня есбеушники, мабуть, нарешті до кінця дочитали «листа», тому більше ніколи не підіймали цю тему, а пан Петро несподівано зник з Майдану, нікому нічого не сказавши. Ось так розважалися майданівці, поки було перемир’я. Як могли.
Вони тільки пошкодували, що тепер «контора» не стане оплачувати їхній обідній віскарь. А Бача на те сказав: «Від одного ізбавились. Знайти б тепер остальних»…
— Був у нас один такий стукач, коли ми золото мили на Горині, — почав свої побрехеньки Борька.
— Яке золото на Горині? — аж вибалушив очі Морпєх.
— Та це була секретна розробка, — втаємничено повідомив Борька. — Ще в совєцькі часи. Там багато золота не було, тон сорок — родовище неперспективне[101]. Мили вручну, лотками, щоб не привертати уваги населення і ЦРУ. Хоча можна було поставити драгу. А щоб не викликати підозр, то мили баби, так, ніби полоскали білизну в річці. Словом, картина така: по периметру вишки з автоматниками, все обплутано колючкою, бульдозери розгрібають розкрив[102], а дівчатка в білих хустинках і підгорнутих спідницях «полощуть білизну».
Морпєх з Бачою потихеньку почали сповзати під стіл. Мишко слухав так, наче сумнівався в психічній повноцінності Борьки — з розкритим ротом, настовбурченими вухами і носом, що запитально повис, здавалося, до нижньої губи. Малюк з Матроскіним спочатку повірили і захоплено слухали. Десант з повним розумінням кивав. Він завжди літав десь у хмарах, ведучи переписку СМС-ками з друзями всього світу, а також читав новини і постійно був у курсі того, хто з зірок з ким одружився, де вони провели літо і таке інше — дурне і непотрібне.
— По вісім годин на день у три зміни, — продовжував фантазувати Борька. — Вночі, щоб ніхто із місцевих нічого не запідозрив, на повну врубали рускі народні пєсні і прожектора. Особливо популярною була пісня «Валєнькі-давалєнкі»[103].
Але вночі бабів-прачок не хватало. Тому переодягали молодший офіцерський склад КГБ у жіночий одяг. І в такому вигляді вони мили до ранку золотий пісок. За це їм давали надбавку у тринадцять рублів.
— Дядя Боря, — не міг повірити у це Малюк, — а зачем мыть ночью, ведь не видно, сколько там песка…
— По-перше, в них були дуже сильні прожектори, а по-друге, ці кагебісти, що мили пісок, придумали собі таку схему, щоб його красти… Зі шкільних альбомів виривали аркуші, змазували їх жиром і там, на місці, робили з них кораблики, які наповнювали золотим піском. І посилали їх вниз по течії… А далі їх вже ловили підсакою їхні жінки. А потім то золото плавили в скороварках…
100
ДШК — «Дашка» — 12,7-мм станковий кулемет Дегтярьова–Шпагіна зразка 1938 року — радянський великокаліберний кулемет під набій 12,7×108 мм, досі використовується у світі, як бойова зброя.
101
На 2012 рік загальна вага золота, видобутого будь-коли у світі, оцінювалася, за різними даними, від 100 000 тон до 174 100 тон, тобто якби таке родовище існувало, воно було б суперперспективним.
102
Верхній, не золотоносний шар ґрунту.
103
Мається на увазі російська народна пісня «Валенки».