Легенди нескореної зими

— Моя думка така… — сказав Дід. — шансів у нас мало, народу на Майдані мало. Шини не врятують ситуації, якщо не буде кому стояти за лінією вогню. А ці упирі будуть наступати продумано…

— В тебе є якась свіжа інформація? — поцікавився Морпєх.

— Нічого. Тільки те, що в Кабміні переховується шістсот переодягнених в беркутовську форму кацапів. Ну і… вісімнадцяте число теж ніхто не відміняв. Кажуть, що вони готуються на вісімнадцяте…

— Странно це, — вголос подумав Мишко, — на всіх бумагах гєнєрала вісімнадцяте фєвраля і вчора в штабі сообщили, шо іменно восємнадцатого буде «Мирна хода», — пробубнів під носа: — «Мирна байда»! На бумагах гєнєрала є таке: «Вывод майдана за периметр баррикад должен производиться»… І весь Майдан планують вивести за периметр барикад і вести до Верховної Ради. Совпаденіє? Не думаю. Місяць тому тоже коє-кто, — кинув косий погляд на Діда, — планірував пройти налєгкє до Кабміна і више. Чим це закончилось, помнять всі.

— Але знову ж таки, — зітхнув Сергій, — чим довше ми тут будемо сидіти, тим більше шансів, що Майдан сам розійдеться. Народ потрібно тримати в тонусі. І наші лідери теж це добре розуміють. Через місяць при такій погоді більшість поїде садити картоплю. Інша частина — шукати роботу за кордоном.

— То єсть у нас немає вихода? — задумався Мишко. — І нас розгромлять?

— Нет, у нас есть выход, — запропонував Матроскін, — собрать человек сто нормальных бойцов и взять штурмом Управление МВС на Владимирской. Там есть оружие и там можно нормально обороняться. А идти без стволов на вооруженных ментов… — він скривив міну нерозуміння і заперечливо покивав, — я просто не вижу смысла. Представляете, сколько будет с нашей стороны трупов? А это люди, наши люди! Мне, например, не безразлична жизнь каждого.

— Правда, — вирішив «генерал» Бача, — одно діло подохнуть під пулями беркутні, друге діло погибнуть в бою с оружиєм в руках. Як воїн. Один хуй буде, як мій дєд казав: «Івану за атаку хуя в сраку, а Машці за пизду «Красну звезду»[104].

— Нє, воно канєшто так всєгда було, а ти щас про шо? — не зрозумів Мишко.

— Дєло в том, шо всі ці прихлєбатєлі со штабов і біля сцени, всі ці «машки» після побєди Майдана получать всьо — і гроші, і должностя, і власть і даже наградне оружие. Соберуть всі вершки. Ми же — або подохнемо в неравной борьбі з мусорами ілі же останемся при своїх інтірєсах з болячками, долгами, лічними проблємами і медальками — ето в лучшем случає…

— Ага… з собачими жетончиками, — реготнув Мишко.

— Вот іменно, — погодився Бача і продовжив: — Єслі ми будемо давать мусорам і тітухам по голові, бороться з ними с оружием в руках… Еті всі прихлєбатєлі і сніматєлі вершков задумаються: може, коли я вже слішком буду вийобуватись, воровать і не уважать простий народ, тоді точно впіймаю пулю від таких воїнів, бо коли вони не засцяли убивать на Майдані мусоров, то не засцуть і мені пулю в лоба засадить… — задумався на хвильку і повторив: — Да-да… «Івану за атаку хуя в сраку, а Машці за пизду «Красну звезду». А це не правильно.