Кишеня, повна жита

— Можливо.

— О, як чудово!

— Я втратив форму, — сказав Ланс. — Вам доведеться ввести мене в курс справи, міс Ґріфіт.

Міс Ґріфіт засміялася щасливим сміхом.

— Для нас буде великою радістю, якщо ви повернетеся, містере Ланс. Справді, великою радістю.

Ланс подивився на неї оцінювальним поглядом.

— Ви дуже люб’язні у стосунку до мене, — сказав він, — справді дуже люб’язні.

— Ми ніколи не вірили… ніхто з нас не думав… — почала міс Ґріфіт, але зашарілася й замовкла.

Ланс поплескав її по руці.

— Ви не вірили, що диявол був таким чорним, яким його намалювали? Мабуть, і справді він таким чорним не був. Але це вже стара історія. Не варто повертатися до неї. Головне — в майбутньому. Мій брат тут? — запитав він.

— Він у своєму кабінеті, гадаю.

Ланс недбало кивнув головою й пішов до кабінету Персівала. У передпокої до «святилища» піднялася за своїм столом жінка середнього віку із суворим обличчям і погрозливо запитала:

— Хто ви й у якій справі?

Ланс подивився на неї із сумнівом.

— Ви міс Ґросвінор? — запитав він.

Міс Ґросвінор йому описали як осяйну білявку. Вона справді мала такий вигляд на фотографіях, що друкувалися в газетах, які повідомляли про розслідування справи про отруєння Рекса Фортеск’ю. Ця жінка, безперечно, не могла бути міс Ґросвінор.

— Міс Ґросвінор звільнилася минулого тижня. Я місіс Гардкасл, особиста секретарка містера Персівала Фортеск’ю.

«Як це схоже на друзяку Персі, — подумав Ланс. — Звільнити чарівну білявку й узяти натомість Медузу горгону. Цікаво, що його спонукало так зробити? Так безпечніше… чи просто дешевше?»

Уголос він приязно промовив:

— Я Ланселот Фортеск’ю. Ми з вами ще не зустрічалися.

— О, даруйте мені, містере Ланселот, — попросила пробачення місіс Гардкасл, — якщо не помиляюся, то сьогодні ви вперше завітали до офісу?

— Уперше, але не востаннє, — з усмішкою відповів Ланс.

Він перетнув кімнату й відчинив двері до приміщення, яке було приватним кабінетом його батька. На його подив, за столом у кабінеті сидів не Персівал, а інспектор Ніл. Інспектор підняв голову від грубої паки паперів, які переглядав, і кивнув головою.

— Доброго ранку, містере Фортеск’ю. Думаю, ви прийшли, щоб розпочати виконання своїх обов’язків?

— То ви чули, що я вирішив повернутися у фірму?

— Ваш брат мені це сказав.

— Справді сказав? З ентузіазмом?

Інспектор Ніл спробував приховати усмішку.

— Ентузіазму я не помітив, — сказав він серйозним голосом.

— Бідолашний Персі, — зауважив Ланс.

Інспектор Ніл подивився на нього з цікавістю.

— Ви справді хочете стати жителем Сіті?

— А ви не вірите в те, що я можу ним стати, інспекторе Ніл?

— Це не відповідає вашому характеру, містере Фортеск’ю.