Кишеня, повна жита
- Автор: Кристи Агата
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-4009-4 (fb2)
- Переводчик: Виктор Иосифович Шовкун
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Кишеня, повна жита». Краткое содержание книги:
Ланс не збирався замовкнути, і голос його лунав дедалі гучніше:
— Гаразд, Персі, я не стану далі продовжувати цю ідіотську гру. Мене вже нудить від цієї країни, від Лондона з його діловим центром. Мені остогидло дивитися на миршавих чоловічків, таких, як ти, у їхніх смугастих штанях та чорних піджаках, із їхніми манірними голосами та їхніми підлими й вульгарними фінансовими оборудками. Ми розділимо наш капітал, як ти пропонуєш, і ми з Пет повернемося до іншої країни — країни, у якій вистачає місця, щоб дихати й рухатися. Ти можеш поділити акції, як тобі хочеться. Збережи для себе найцінніші, найгарантованіші, які дадуть тобі два або три або навіть три з половиною надійні відсотки прибутку, а мені віддай останні цінні папери, які придбав батько, на твою думку, украй сумнівні. Більшість із них, либонь, — це просто викинуті гроші, але я готовий побитися об заклад, що один або два з них дадуть мені в кінцевому підсумку більші прибутки, аніж усі твої дорогоцінні акції з їхніми надійними трьома відсотками. Батько був проникливий старий чорт. Він був готовий іти на ризик і часто на нього йшов. Деякі з тих ризикованих акцій приносили йому по п’ятсот, шістсот або й сімсот відсотків. Я вірю в батькову інтуїцію й готовий спробувати щастя. Що ж до тебе, дрібна гнидо…
Ланс ступив крок до свого брата, але той швидко обійшов навколо столу, ховаючись за інспектора Ніла.
— Гаразд, — сказав Ланс, — я тебе не чіпатиму. — Ти хотів, щоб мене тут не було, мене тут і не буде. Ти можеш бути задоволений.
Він додав, ідучи до дверей:
— Якщо хочеш, то можеш віддати мені ту давню концесію з шахтою «Дрозди». Якщо ми маємо в себе на хвості убивць із роду Маккензі, то я заманю їх далеко звідси, до Африки.
Уже проходячи крізь двері, він сказав:
— Помста — через стільки років — здається мені малоймовірною. Але, схоже, інспектор Ніл сприймає її всерйоз, правда ж, інспекторе?
— Дурниці, — сказав Персівал. — Така річ неможлива.
— А ти запитай у нього, — порадив йому Ланс. — Запитай у нього, чому він усіх розпитує про дроздів і про жито в кишені нашого батька.
Легенько погладивши свою верхню губу, інспектор Ніл сказав:
— А ви пам’ятаєте дроздів, запечених у пиріг минулого літа, містере Фортеск’ю? Хіба вони не дають певних підстав для розслідування?
— Дурниці, — знову повторив Персівал. — Ніхто не чув про Маккензі протягом багатьох років.
— А проте, — сказав Ланс, — я майже готовий заприсягтися, що в нашому середовищі є хтось із родини Маккензі. Гадаю, інспектор теж так думає.
Інспектор Ніл перехопив Ланселота Фортеск’ю, коли той уже вийшов униз, на вулицю.
Ланселот посміхнувся йому досить дурною посмішкою.
— Я не думав цього робити, — сказав він. — Але в мене несподівано урвався терпець. Зрештою, так чи інак, а цим би незабаром усе закінчилося. Я зустрічаюся з Пет у «Савої» — вам не по дорозі зі мною, інспекторе?
— Ні, я повертаюся в Бейдон-Гіт. Але я хочу спитати вас про одну річ, містере Фортеск’ю.
— Запитуйте!
— Коли ви увійшли до внутрішнього кабінету й побачили мене там, вигляд у вас був здивований. Чому?
— Бо я не сподівався вас там побачити, мабуть, тому. Я думав, що знайду там Персівала.
— А вам не сказали, що він пішов?
Ланс подивився на нього з цікавістю.
— Ні. Вони сказали, що він тут, в офісі.
— Зрозуміло. Отже, ніхто не знав, що він пішов. Других дверей із внутрішнього офісу немає, але є двері, які виходять у коридор із малої приймальні, — думаю, ваш брат скористався тими дверима, — але я здивований, що місіс Гардкасл вам цього не сказала.
Ланс засміявся.
— Певно, вона вийшла взяти свій чай.
— Так… Так… Схоже на те.
Ланс подивився на нього.
— А в чому, власне, справа, інспекторе?
— Я просто міркую над деякими дрібними речами, ото й усе, містере Фортеск’ю…
Розділ двадцять четвертий
У потязі, яким він їхав до Бейдон-Гіт, інспектор Ніл заходився розв’язувати кросворд у «Таймс», але успіхи його були вельми скромними. Його розум був надто заклопотаний, розглядаючи різні можливості. З тим самим успіхом він прочитав і новини, зумівши задіяти не більш як половину своєї свідомості. Він прочитав про землетрус у Японії, про відкриття покладів урану в Танганьїці, про тіло моряка торговельного флоту, яке хвилі винесли на берег біля Саутгемптона, і про страйк докерів, який незабаром мав розпочатися. Він прочитав про останні жертви поліційних кийків і про нові ліки, які творили чудеса у випадку тяжких захворювань на сухоти.