Кишеня, повна жита

— Так воно і є, — підтвердив Персівал.

— Я хотів би вам повірити, але ж це неправда, містере Фортеск’ю. Адже минулої весни, коли ви були особливо стурбовані здоров’ям вашого батька, ви надіслали листа вашому братові в Африку, розповіли йому про тривогу, яку вселяла вам поведінка батька. Ви хотіли, я думаю, щоб ваш брат приєднався до вас у ваших зусиллях умовити його показатися лікарю, щоб він відбув медичне обстеження, і навіть обмежити сферу його діяльності, якщо буде потреба.

— Я… Я… Не розумію, про що ви… — пробелькотів Персівал. Він був неабияк розгублений і спантеличений.

— Ви надсилали братові такого листа чи не надсилали, містере Фортеск’ю?

— Я справді подумав, що так буде краще. Адже Ланселот був молодшим партнером.

Інспектор Ніл перевів погляд на Ланса. Ланс єхидно посміхався.

— Ви одержали того листа? — запитав інспектор Ніл.

Ланс Фортеск’ю кивнув головою.

— І що ви на нього відповіли?

Посмішка Ланса стала ширшою.

— Я відповів йому, щоб він не клопотав собі голову й не чіплявся до старого. Старий, либонь, чудово знає, що він робить, — так я йому написав.

Погляд інспектора Ніла знову ковзнув назад, до Персівала.

— Саме такою була відповідь вашого брата?

— Я… Я… У загальному розумінні приблизно такою. Але слова були набагато образливішими.

— Я подумав, що інспектора цілком задовольнить і скорочена та причесана версія, — сказав Ланс. Він провадив: — Відверто кажучи, інспекторе Ніл, то була одна з причин, чому, коли я одержав листа від батька, я вирішив приїхати додому й подивитися, як тут стоять справи. Під час короткої розмови, яку я мав із батьком, я, чесно кажучи, не помітив, щоб із ним було щось негаразд. Він був трохи збуджений, ото й усе. Мені здалося, він був цілком спроможний керувати своїми справами. Тож коли я повернувся до Африки й обговорив цю проблему з Пет, я вирішив повернутися додому і — як би це мені висловити — простежити за тим, щоб гра відбувалася по-чесному.

Говорячи, він скинув поглядом на Персівала.

— Я заперечую, — сказав Персівал Фортеск’ю. — Рішуче заперечую проти твого припущення. Я не мав наміру зробити батька своєю жертвою, мене турбувало його здоров’я… — він замовк.

Ланс швидко заповнив паузу.

— Але тебе турбувала і твоя кишеня, чи не так? Маленька кишеня Персі. — Він підхопився на ноги, і зненацька манера його поведінки різко змінилася. — Гаразд, Персі, я закінчую свою гру. Я мав намір познущатися з тебе трохи, прикидаючись, ніби хочу тут працювати. Я не хотів дозволити тобі, щоб ти тут усе робив по-своєму, у своїй гидкій і солодкій манері, але хай я буду проклятий, якщо спробую працювати з тобою. Правду кажучи, мені навіть гидко перебувати в одній кімнаті з тобою. Ти був брудною й бридкою смердючкою протягом усього свого життя. Вічно підслуховував, шпигував, брехав і каламутив воду. І я скажу тобі ще одне. У мене немає доказів, але я завжди знав, що це ти підробив той чек, який спричинився до скандалу, коли мене вигнали звідси геть. Зрештою, той чек був підроблений украй погано, і це було очевидно для кожного, хто захотів би придивитися до нього. Я мав надто погану репутацію, аби спробувати захищатися, але часто дивувався, думаючи про те, чому старий не міг зрозуміти, що якби я намагався підробити його підпис, то підробив би його набагато краще.