Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський
Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

Электронная книга - «Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський». Краткое содержание книги:

Великий польський письменник Бруно Шульц (1892–1942), котрий усе життя мешкав у Дрогобичі й загинув там від рук нацистів у часи Шоа, був видатним епістолографом. Його листи часто ставали зав'язком майбутніх оповідань, є високими зразками прози магічного реалізму. «Книга листів» — збірка усіх вцілілих листів до друзів, колег, партнерів у видавничих і мистецьких починаннях, освітянських установ. Вона також містить віднайдені листи до Бруно Шульца, які дозволяють краще зрозуміти перипетії індивідуальної біографії митця, його творчі пошуки та осягнення. Це листування понад 60 років збирав видатний польський поет, есеїст і культуролог Єжи Фіцовський (1924—2006). Упорядник також спорядив публікацію докладними коментарями, які стосуються обставин віднайдення текстів, їх атрибутики, згаданих подій і осіб. Книга є своєрідним пам'ятником знищеному нацистами й сталіністами всесвітові галицьких євреїв, котрі спершу пережили Шоа, а відтак у СРСР зазнали брутального затирання слідів їхньої культурної, релігійної та навіть людської присутності на теренах краю.
_________________
Колись я знаходив вихід для своєї енергії в написанні листів, то була тоді єдина моя творчість.
З листа до Анджея Плешневича, 4 березня 1936
* * *
Мені потрібен товариш. Мені потрібна близькість спорідненої людини. Я прагну якоїсь запоруки внутрішнього світу, існування якого постулюю. Безугавно тільки тримати його на власній вірі, нести його всупереч усьому силою своєї перекірливості — то праця й мука Атласа. (…) Мені потрібен спільник для новаторських починань. Те, що для однієї людини є ризиком, неможливістю, поставленою догори ногами примхою, — відбите у чотирьох очах стає дійсністю. Світ наче чекав на ту спілку: досі замкнений, тісний, без подальших планів, він починає дозрівати барвами далечіні, лускати й відкриватися углиб. Мальовані проспекти поглиблюються та розступаються в реальні перспективи, стіна пропускає нас у раніше неосяжні виміри; фрески, мальовані на небосхилі, оживають, як у пантомімі.
З листа до Тадеуша Брези, 21 червня 1934
* * *
Ті листи, які мені вдалося знайти упродовж шістдесяти років, становлять не просто епістолярну колекцію, але передусім своєрідну автобіографію письменника, вони дають значний матеріал до його біографії, численні сліди якої затер час, а свідки переважно загинули. Властиво, увесь відомий нам сьогодні життєпис Бруно Шульца був реконструйований завдяки його листам, із уламків спогадів тих, хто його пережив, і нечисленних документів. Навіть такі елементарні дані, як дата народження письменника, подавалися у різних версіях, або супроводжувалися знаком запитання.
Єжи Фіцовський, зі Вступу до Книги листів
1 ... 61 62 63 64 65 66 67 68 69 ... 112
Перейти на страницу:

Минулого тижня ми дуже шкодували, що Вас із нами не було, адже тут побував Заґадлович[379], дуже мила людина, із якою Ви, мабуть, хотіли би познайомитися. Може, наступної неділі ми з Лаурою Вас відвідаємо. Я охоче запросив би Вас до себе, але не знаю заздалегідь, коли буду вільний, ані, чи Ви того дня теж вільні. Напишіть мені щось про себе, і коли Ви матимете час, щоб відвідати нас якогось пополудня. Дуже сердечно Вас вітаю і надсилаю сердечні уклони від Лаури.

Бруно Шульц

5 III 1939

119

Дорогий Пане Мар'яне!

Ваше питання настільки визріло (в «Polminie»), що там хочуть із Вами зустрітися. Мені доручили спонукати Вас з'явитися в «Polminie» в п'ятницю о 2 год. пополудні. Будьте ласкаві з'явитися в дружини майора пані Пітак у польмінівській колонії, а вона надасть Вам усю інформацію та скерує Вас до когось із директорів. П. дружина майора — це та особа, яка Вами заопікувалася. Постарайтеся їй сподобатися, що Вам буде неважко, якщо Ви покладетеся на свою натуру та вроджену чарівність. То допіру початок, і мушу Вас просити, щоб Ви не тішилися надмірними сподіваннями, бо ще нічого певного.

Після повернення з «Polminu» зайдіть до мене, бо я дуже цікавлюся результатом. Панна Лаура, напевно, теж до мене прийде. Не нервуйте й не хвилюйтеся. Пані Пітак відрекомендує Вас якомога сердечніше, отож Ви можете бути впевнені у прихильному ставленні під час того візиту.

Дуже сердечно Вас вітаю та обіймаю.

Бруно Шульц

22 III 1939

120

Дорогий Пане Мар'яне!

Віт[380] приїхав від Вас осяяний, наче одкровенням, Вашою поезією. Він глибоко перейнявся фактом народження в такому відлюдді великої поезії. Щирість його потрясіння для мене поза всяким сумнівом. Я сам був глибоко зворушений і схвильований, хоча й засмучений водночас, що, немов сліпий, мушу чути від інших радісну новину. Мене підтримує надія, що, може, мої очі ще розплющаться. Бо я тепер перебуваю в поглинальному періоді, періоді об'єктивності та ясності. Менш поглинутий собою, менш занурений у власний світ — я починаю розуміти інших. Хотів би побачитися з Вами і знову піддатися Вашій поезії. Марк З.[381] сказав мені, що Ви до мене приїдете. Мені прикро зізнатися, що Ваш візит втішив би мене подвійно, якби Ви побували у мене самотою, оскільки присутність Віта — не знаю, чому — гнітить мене й паралізує. П. Аня[382] була свідком, як я недавно був прикро вражений його присутністю. Звісно, кажу це Вам по секрету. Може б, Ви це так влаштували, щоб побувати окремо в мене, або в інший день, або спочатку в мене, а потім у Віта.

Сподіваюся, що такий потужний відгук у доброго поета, не схильного переоцінювати інших, зміцнить Вашу віру та довіру до себе. Тішуся, що такий поет, як Ви, є шанувальником моїх творів. Сподіваюся від зустрічі з Вами якогось пожвавлення та зміцнення.

Обіймаю Вас сердечно.

Бруно Шульц

28 V 1941

До Тадеуша Войцеховського[383]

121

Дорогий Пане Тадеуше!

Молодий і симпатичний музика[384] привіз мені від Вас вітання. Виявилося, що Ви перебуваєте у Львові, а я думав, що десь на Заході. Повіяло давніми часами, такими нині далекими, наче мене хто збудив після тривалої летаргії та назвав мене моїм власним іменем, яке я забув. Я став настільки анонімним, чужим самому собі, що коли хтось із минулого приходить мене відшукати, я гадаю, що він помилився, що він загубився у часі, що мене вже давно немає… Це так, наче через багато-багато років хтось повернувся на батьківщину. Він здається собі власним сином, народженим після смерті батька, він не знає, чи то все діти тих, кого він знав, чи вони самі… Він чує неймовірні речі: ск., що Юрек[385] одружився… — факт цілком нестравний, ні на що не схожий… А що Ви поробляєте? Чи й Ви змінилися? Чи живете Ви ще ковтком Парижа, якого Ви трохи вхопили[386]? Чи Ви мені взагалі відпишете?

Спало мені на думку, що, може, Ви могли б мені допомогти, видобутись із глибокої летаргії, в якій я живу. Організована мист. школа, в якій Ви навчаєте[387]. Може, там би знайшлося яке місце для мене? Може, мені б довірили один із другорядних предметів: польську літературу, історію мистецтва, перспективу, чи, може, знайшлося б місце в графічній робітні, може, історія архітектури?

вернуться

379

Йдеться про організовану у Дрогобичі авторську зустріч з Емілем Зеґадловичем. (Див. примітку 17 у листах Шульца до Романи Гальперн (у електронній версії — прим. 275)).

вернуться

380

Юліуш Віт (справжнє прізвище Вітковер, 1902—1942) — польський поет, пов'язаний із краківськими авангардистами, вбитий гітлерівцями у Львові. Шульц написав рецензію на збірку віршів Віта Лампи (Lampy) (Новий поет [Nowy poeta], «Sygnały» 1936, № 23).

вернуться

381

Марек Гольцман, котрий також носив прізвище Зінґер (1919—1982) — фотограф, автор репродукцій малюнків Шульца, вміщених, зокрема, в Регіонах великої єресі Єжи Фіцовського (видання 1967), Другої осені Бруно Шульца (1973) та в першому виданні Книги листів. Перед початком німецько-радянської війни в 1941 році був директором бібліотеки в Бориславі.

вернуться

382

Пані Анна — Анна Плоцкер (див. біографію у примітках до листів Шульца до неї (у електронній версії — прим. 394)).

вернуться

383

Тадеуш Войцеховський (1902—1982) — польський маляр, художник-вітражист, архітектор, член львівської групи художників «Артес». Познайомився із Шульцом у 1930-х роках завдяки Єжи Янішу. Знайомство відновилося шляхом листування в 1940 році, коли Войцеховський став викладачем у художній школі у Львові. В 1942 році він перебрався до Кракова, де виконував численні вітражі, в тому числі для Вавельського кафедрального собору.

Два листи Шульца до Войцеховського зберігаються в колекції Музею літератури у Варшаві.

вернуться

384

Якуб Вайсман (бл. 1914—1942) — друзі називали його Куба або Марек, піаніст, випускник Вищої музичної школи у Львові, котрого тоді вважали найвидатнішою мистецькою індивідуальністю свого покоління. Окрім музичних талантів, відзначався неабияким розумом і вродою. В 1942 році український поліцай вивів його з дому під приводом набору євреїв на роботи. Попри втручання друзів, піаніста не вдалося врятувати.

вернуться

385

Єжи Яніш — див. примітку 1 до листів до Рудольфа Отенбрайта (у електронній версії — прим. 103).

вернуться

386

Войцеховський двічі виїжджав напередодні війни до Франції: в 1936 році — на стипендію, в 1937 році — як інженер-архітектор, супроводжувач групи студентів.

вернуться

387

Колишня Художньо-промислова школа у Львові була перейменована совєтськими властями в Інститут пластичного мистецтва, де і працював Войцеховський.

1 ... 61 62 63 64 65 66 67 68 69 ... 112
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)