Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський
- Автор: Шульц Бруно
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Дух і Літера
- ISBN: 978-966-378-264-5
- Переводчик: Андрій Павлишин
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський». Краткое содержание книги:
_________________
Колись я знаходив вихід для своєї енергії в написанні листів, то була тоді єдина моя творчість.
З листа до Анджея Плешневича, 4 березня 1936
* * *
Мені потрібен товариш. Мені потрібна близькість спорідненої людини. Я прагну якоїсь запоруки внутрішнього світу, існування якого постулюю. Безугавно тільки тримати його на власній вірі, нести його всупереч усьому силою своєї перекірливості — то праця й мука Атласа. (…) Мені потрібен спільник для новаторських починань. Те, що для однієї людини є ризиком, неможливістю, поставленою догори ногами примхою, — відбите у чотирьох очах стає дійсністю. Світ наче чекав на ту спілку: досі замкнений, тісний, без подальших планів, він починає дозрівати барвами далечіні, лускати й відкриватися углиб. Мальовані проспекти поглиблюються та розступаються в реальні перспективи, стіна пропускає нас у раніше неосяжні виміри; фрески, мальовані на небосхилі, оживають, як у пантомімі.
З листа до Тадеуша Брези, 21 червня 1934
* * *
Ті листи, які мені вдалося знайти упродовж шістдесяти років, становлять не просто епістолярну колекцію, але передусім своєрідну автобіографію письменника, вони дають значний матеріал до його біографії, численні сліди якої затер час, а свідки переважно загинули. Властиво, увесь відомий нам сьогодні життєпис Бруно Шульца був реконструйований завдяки його листам, із уламків спогадів тих, хто його пережив, і нечисленних документів. Навіть такі елементарні дані, як дата народження письменника, подавалися у різних версіях, або супроводжувалися знаком запитання.
Єжи Фіцовський, зі Вступу до Книги листів
Чекаю на Вас із тугою та вітаю сердечно.
Бруно Шульц
[10 X 1940]
Дорога Пані Аню!
То я власне гірко собі дорікаю, що лишив Вас без слова пояснення та створив враження, наче моє мовчання якось пов'язане зі сценою, яку Ви мені влаштували. Слід зізнатися, та сцена не була позбавлена поетичного чару, яким дихає вся Ваша особа та всі Ваші забаганки. Я відчув її як раптовий напад вітру з дощем — у квітні, коли ті бризки дощу, б'ючи в обличчя, не можуть інакше, як тільки пахнучи весною.
Я не приїхав у суботу, позаяк мене викликали в терміновій родинній справі до Стрия, де я провів увесь той день. Украй огидно, що я не вибачився за те, що не приїхав. Навіть ніколи й не подумайте, що я втратив до Вас симпатію чи інтерес. Я завжди думаю про Вас зі зворушенням і вдячністю. Все, що Ви робите, миле й поетичне. І думаю, що наша дружба має ще попереду тривалу історію, містить у собі потенціал багатьох подій і перипетій. Від нашої відваги та заповзятливості залежить, чи та потенційна історія, напнута між нами, — набуде конкретики.
Я зайнятий заробітками, ремісничим малюванням[406]. За оті речі, намальовані у Вашій присутності, грошей іще не отримав. Мене запросили спеціальним листом до співпраці в «Nowych Widnokręgach»[407], польському щомісячнику під редакцією Василевської[408]. Але що ж я можу для них написати? Я щораз більше переконуюся, який я далекий від реального життя і як мало орієнтуюся у віяннях часу. Усі якось знайшли собі свою нішу, а я зостався на слизькому. Це наслідок браку еластичності, певної безкомпромісності, якої я не схвалюю. Може б, Ви коли приїхали? Тільки по вівторках і четвергах маю зайняті пополудня, в інші дні завжди вільний. Дуже сердечно вітаю.
Бруно Шульц
15 XI 1940
Пані Хвістек сердечно запрошую.
Дорога Пані Аню!
Вибачте мене за довге мовчання. Мої пояснення не будуть для вас переконливими. Лишень прийміть до відома, що в моєму ставленні до Вас нічого не змінилося. Маю різні клопоти, про які Вам колись усно розповім. Через них я не міг вибратися до Борислава. Щось завжди ставало на заваді. Приїжджайте, я з нетерпінням на Вас чекаю. По вівторках і четвергах я зайнятий пополудні. Я нервово хворий, не здатний до жодної праці, яка не лежить на лінії моїх уподобань. Іноді я цілковито ламаюся, іноді ще підводжуся після падіння. Сердечно Вас вітаю.
Бруно Шульц
13 І 1941
Дорога Пані Аню!
Ваше мовчання було якимось шпичаком, який глухо дошкуляв у моїй свідомості. Я думав, що Ви були збентежені та розчаровані моєю (минулого разу) духовною тупістю. Тим часом я дуже жвавий і внутрішньо активний, тільки фізично недужий так, що не зміг здобутися на візит до Вас (пішохідний маршрут на Мосціцького 30). Маю аневризму аорти, але останнім часом знову трохи покращало.
Приїжджайте в неділю, буду дуже втішений. Може, врешті, пощастить із погодою, то підемо трохи в краєвид, як торік. Отож, Ви безповоротно перебираєтеся до Львова? Шкода, мої плани переїзду не справдилися. Новелу мою Важик[409] не прийняв. Я її Вам почитаю. Чекаю на Вас із радістю. Тепер у мене мешкає євр. поет Бер Горовиць[410].
Вітаю сердечно.
Бруно Шульц
[10 V 1941 p.]
Дорога Пані Аню!
В неділю приїхав до мене Сандауер[411], і тому я не зміг дотримати обіцянки. Він залишив мене дуже пригніченого. Мій комплекс «утраченого життя» «без майбутнього» віджив під його впливом. Він приїхав у дуже добрій формі, з усією нещадністю молодого покоління, яке вимагає звільнити місце для себе. Природно, все це тільки натяками, прямо сказано не було. Ви потішатиметеся з того мого досвіду, може, зрештою, підмовленого моєю іпохондрією. Ви зовсім інакше на мене дієте.
Прошу Вас дуже, приїжджайте до мене якось (до неділі). Незалежно від того я приїду в неділю, можливо, до полудня. Тепер такі чудові дні, навіть коли падає дощ, що слід проводити їх із кимось чутливим і близьким, коли сам занадто зубожів і підупав, щоб зазнавати радості й надії. Дедалі частіше я відчуваю, що захоплення світом, ланки безкорисливої радості є лише формами особистої надії, загальними образами життєствердження, проектованими на художнє сприйняття. Чекаю Вас щодня до 6-ї вечора. Сердечно вітаю.
406
«Ремісничим малюванням» Шульц називає роботу над зображеннями, які замовляло місцеве керівництво — зазвичай, у зв'язку з державними святами; то були, серед іншого, портрети Сталіна та картина із зображенням дня «визволення» — 17 вересня 1939 року — намальовані в обов'язковій манері соціалістичного реалізму. (Див. також примітку 8 (у електронній версії — прим. 402)).
407
«Nowe Widnokręgi» — журнал польською мовою, який виходив у СРСР в 1941—1946 роках. У перший рік існування редакція містилася у Львові; тоді журнал був щомісячним літературно-суспільним органом Спілки радянських письменників.
408
Ванда Василевська (1905—1964) — педагог, редактор, політична діячка та письменниця.
409
Адам Важик (див. примітку 16 в листах до Зенона Вашневського (у електронній версії — прим. 126)) — тоді член редакційної ради часопису «Nowe Widnokręgi», дискваліфікував і відхилив надіслану Шульцом прозу. Цей твір — не опублікований — загинув.
410
Бер Горовіц (1895—1941) — єврейський поет, графік, маляр і перекладач польської поезії. Загинув у Станіславі, вбитий у перші дні після вторгнення до міста гітлерівських військ.
411
Артур Сандауер — див. біографію у примітці до його листів до Шульца (у електронній версії — прим. 545).