Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський
- Автор: Шульц Бруно
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Дух і Літера
- ISBN: 978-966-378-264-5
- Переводчик: Андрій Павлишин
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський». Краткое содержание книги:
_________________
Колись я знаходив вихід для своєї енергії в написанні листів, то була тоді єдина моя творчість.
З листа до Анджея Плешневича, 4 березня 1936
* * *
Мені потрібен товариш. Мені потрібна близькість спорідненої людини. Я прагну якоїсь запоруки внутрішнього світу, існування якого постулюю. Безугавно тільки тримати його на власній вірі, нести його всупереч усьому силою своєї перекірливості — то праця й мука Атласа. (…) Мені потрібен спільник для новаторських починань. Те, що для однієї людини є ризиком, неможливістю, поставленою догори ногами примхою, — відбите у чотирьох очах стає дійсністю. Світ наче чекав на ту спілку: досі замкнений, тісний, без подальших планів, він починає дозрівати барвами далечіні, лускати й відкриватися углиб. Мальовані проспекти поглиблюються та розступаються в реальні перспективи, стіна пропускає нас у раніше неосяжні виміри; фрески, мальовані на небосхилі, оживають, як у пантомімі.
З листа до Тадеуша Брези, 21 червня 1934
* * *
Ті листи, які мені вдалося знайти упродовж шістдесяти років, становлять не просто епістолярну колекцію, але передусім своєрідну автобіографію письменника, вони дають значний матеріал до його біографії, численні сліди якої затер час, а свідки переважно загинули. Властиво, увесь відомий нам сьогодні життєпис Бруно Шульца був реконструйований завдяки його листам, із уламків спогадів тих, хто його пережив, і нечисленних документів. Навіть такі елементарні дані, як дата народження письменника, подавалися у різних версіях, або супроводжувалися знаком запитання.
Єжи Фіцовський, зі Вступу до Книги листів
Маю клопіт із вибором місця проведення відпустки. У мене вкрай обмежені засоби (не маю ще нічого, позичу собі). Я б хотів тиші й самотності, але не цілковитої. Одна чи 2 особи, які б не надто бентежили. Що ти маєш намір зробити з канікулами?
Просив мене Ґомбрович, щоб я виправдав його перед Тобою, бо він Тобі не вклонився. Трапилося [це] через його фатальну зорову пам'ять, яка його часто підводить. Чи знаєш ти у Варшаві доброго невропатолога, який би погодився лікувати мене безкоштовно?
Я абсолютно хворий — якийсь розлад, якийсь початок меланхолії, розпач, смуток, відчуття неминучої поразки, неодмінної втрати… Треба було би порадитися. Але я не вірю в лікарів.
Про мої плани та роботи не пишу, не можу писати. Надто мене це дратує, і я не можу про це спокійно говорити. Не занедбуй мене так надовго. Напиши щось колись!
Сердечно Тебе вітаю.
Бруно Шульц
червень 1939
До Мар’яна Яхимовича[375]
Шановний і Дорогий Пане!
Пишу за дорученням Панни Лаури[376], яка намагається зацікавити Вами певних впливових осіб і взагалі сповнена до Вас найщиріших побажань і поваги. Для [втілення] тих її планів і деяких інших, ще більш далекосяжних, потрібно було б, щоб Ви негайно надіслали короткий життєпис із зазначенням Вашої кваліфікації препаратора[377] (назва того закладу в Будапешті, де Ви працювали), а також загальної, причому Ви повинні згадати про свої літературні прагнення та зусилля. Це поки що тільки можливість, але сподіваюся, що коли не тим шляхом і не через тих людей — то завдяки іншим пощастить щось вдіяти. Було би також добре, якби Ви могли приїхати наступного тижня до Дрогобича. Ми про Вас часто згадуємо і хочемо вибратися до Вас. Хоч би скільки разів у Вас виникала нагода приїхати сюди, я б дуже тішився з Ваших відвідин і чекаю на них. Прошу також не забути мого прохання про Ваші рукописи. Дуже Вас сердечно вітаю і пересилаю красні уклони від п. Лаури.
Щиро відданий.
Бруно Шульц
[27 XI 1938]
Любий Пане Мар'яне!
Вибачте за тривале мовчання. Я хворів 4 тижні, саме на свята Бож. Різд. Проте ми не забули про Вас. Панна Лаура подумала, а чи не зацікавити Вашою особою певних людей із «Polminu»[378], завдяки яким дісталася до п. др. Якубовської, секретарки гол. директора Білюховського. Своєю чергою представив п. Якубовській Ваші якості та здібності, а також потенціал, який за сприятливих умов можна було б у Вас розбурхати, і отримав прихильну відповідь. П. Якубовська пообіцяла ужити свого великого впливу в «Polminie», щоби щось для Вас зробити, що збудило б у Вас новий життєвий потенціал. Справа трохи затримується, позаяк п. Якубовська після хвороби виїхала на лікування, проте заопікується Вашою справою одразу після повернення, і сподіваюся, що з цього трапиться щось радикальне, щоб вирвати Вас із Вашого становища і дати Вам змогу для розвитку. Ми часто про Вас говоримо із Лаурою і збираємося до Вас у гості. Нам цікаво, як Ви поживаєте, чи здорові Ви й Ваша сім'я. П. Лаура також перебуває в дуже поганому становищі й злиденно животіє. Слід би і для неї щось зробити. Сподівайтеся на краще. Справа затяглася так, бо п. Якубовська була тяжко хвора і не могла нічим зайнятися. Вітаю Вас сердечно і прошу [написати] кілька слів.
Бруно Шульц
[без дати]
Дорогий Пане Мар'яне!
Велике спасибі за Вашого листа, на якого я справді не заслуговую. Не гнівайтеся, що не відписав одразу. Я думав, що зможу повідомити Вам щось конкретного стосовно Вашої ситуації, але справа й далі застопорилася. Пані Якубовська повернулася вже з відпустки, і Вашу справу розглядають прихильні до Вас люди. Але є чималі труднощі, тому я ще не можу повідомити Вам нічого втішного. Там була запропонована певна концепція, яку я не смію Вам переказати, бо вона мені здається не годящою для Вас. У відділі кадрів «Polminu» лежать 600 клопотань без відповіді, тож подання ще одного клопотання про посаду має невеликі шанси, якщо відсутня дуже впливова підтримка. Отож, особи, які Вами цікавляться, пропонували прийняти вас як сезонного робітника [sic!] за невелику плату, а відтак за якийсь час, завдяки допомозі Ваших опікунів, Вас би перемістили до складу постійних працівників і знайшли якесь місце, котре збігалось би з Вашими прагненнями. Ті, хто це пропонував, самі відчувають, що це Вам не підходить, і з великим ваганням запропонували такий проект, але я вирішив спитати Вашу думку про таку пропозицію. Незалежно від цього, ми шукатимемо інше рішення.
375
Мар'ян Яхимович (1906—1999) — польський поет і маляр, у 1916—1922 роках мешкав в Угорщині. Під час Другої світової війни працював бібліотекарем і бухгалтером у Бориславі, де його пов'язували приязні стосунки із Юліушем Бітом, Анною Плоцкер і Мареком Цвіліхом, там він познайомився із Бруно Шульцом. Про ті часи й людей він написав експресивні спогади Борислав — поклади культури (Borysław — zagłębie kulturalne, «Twórczość» 1958, № 4). В 1942 році після трагічної загибелі його приятелів він врятував листи Шульца до Анни Плоцкер, написані в останній період життя молодої малярки.
У 1992 році листи Шульца до Яхимовича їхній адресат подарував варшавському Музею літератури.
376
Лаура Вюрцберґ (1913—1942) — дрогобичанка, близька знайома Шульца, бібліотекарка у дрогобицькій позичальні книжок «Альфа», молода літераторка. Шульц допомагав їй у письменницьких спробах і рекомендував її прозові твори різним редакціям (мабуть, і львівському часопису «Sygnały»). В 1938 році в одній із газет за посередництва та підтримки Шульца було надруковане її перше оповідання Пожежа (Pożar), засноване на дитячих спогадах авторки про пожежу на нафтовій свердловині в Бориславі, мабуть, цей твір з'явився також у газетах «Nowy Głos» і «Chwila» (вимагає уточнення через джерельні пошуки у збірках преси). Її наступні статті були опубліковані у пресі ще до початку війни. Лаура Вюрцберґ була вбита гітлерівцями разом з іншими єврейськими мешканцями Дрогобича.
377
Мар'ян Яхимович був препаратором зоологічних зразків; цей фах утримував його, зокрема, під час перебування в Угорщині.
378
«Польмін» («Polmin») — державна фабрика мінеральних мастил, нафтопереробне підприємство неподалік Дрогобича.