Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський
- Автор: Шульц Бруно
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Дух і Літера
- ISBN: 978-966-378-264-5
- Переводчик: Андрій Павлишин
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський». Краткое содержание книги:
_________________
Колись я знаходив вихід для своєї енергії в написанні листів, то була тоді єдина моя творчість.
З листа до Анджея Плешневича, 4 березня 1936
* * *
Мені потрібен товариш. Мені потрібна близькість спорідненої людини. Я прагну якоїсь запоруки внутрішнього світу, існування якого постулюю. Безугавно тільки тримати його на власній вірі, нести його всупереч усьому силою своєї перекірливості — то праця й мука Атласа. (…) Мені потрібен спільник для новаторських починань. Те, що для однієї людини є ризиком, неможливістю, поставленою догори ногами примхою, — відбите у чотирьох очах стає дійсністю. Світ наче чекав на ту спілку: досі замкнений, тісний, без подальших планів, він починає дозрівати барвами далечіні, лускати й відкриватися углиб. Мальовані проспекти поглиблюються та розступаються в реальні перспективи, стіна пропускає нас у раніше неосяжні виміри; фрески, мальовані на небосхилі, оживають, як у пантомімі.
З листа до Тадеуша Брези, 21 червня 1934
* * *
Ті листи, які мені вдалося знайти упродовж шістдесяти років, становлять не просто епістолярну колекцію, але передусім своєрідну автобіографію письменника, вони дають значний матеріал до його біографії, численні сліди якої затер час, а свідки переважно загинули. Властиво, увесь відомий нам сьогодні життєпис Бруно Шульца був реконструйований завдяки його листам, із уламків спогадів тих, хто його пережив, і нечисленних документів. Навіть такі елементарні дані, як дата народження письменника, подавалися у різних версіях, або супроводжувалися знаком запитання.
Єжи Фіцовський, зі Вступу до Книги листів
Чи чула Ти щось про скандал, який мені облаштувала Еґґа Гаардт, опублікувавши під моїм ім'ям статтю, майже наполовину сфабриковану нею? При нагоді розповім Тобі, що спонукало мене залишити це фальшування без наслідків і не бабратися далі в цій справі.
Напиши мені про себе і про все, що навколо Тебе діється. Дуже сердечно Тебе вітаю.
Бруно
29 X 1938
Дорога Ромо!
Мене вже давно мучили докори сумління, що я Тобі не відповів. Це трапилося аж ніяк не з тих причин, які Ти наводиш. Чому б то мене мала разити Твоя реакція на стосунки? Хіба я не відчуваю цього, і чи бодай хтось буває вищим від цього? Не роби з мене якоїсь вежки зі слонової кістки і не приписуй мені потребу якогось культу моєї особи чи мого артистизму, яка мені чужа. Ти вважаєш митців якимись особливими істотами, які невідь за що ображаються і з якими слід бути надто обережними у поводженні. Це зовсім не так. У повсякденному житті я — абсолютно нормальний чоловік.
За ласкаву Твою щедру гостинність дякую сердечно. Я нею не скористаюся тепер, бо зрозумів, що виїзди мені не дають нічого, крім втоми. Нещодавно я слабував — на серце. Гадаю, що вже минулося, але мені залишилася страхітлива нервозність і депресія — особливо вранці. Що робити?
Ліберверт незабаром виїздить до Парижа на тривале мешкання. Чи бачиш Ти його іноді?
Як живеш? Як Твоє еротичне життя? Чи не маєш із тим надмірних складнощів? З ким зустрічаєшся?
Сердечно Тебе вітаю і зичу щасливого Нового року та всього найкращого!
Бруно Шульц
Дрогобич, 26 XII 1938
Дорога Ромо!
Твій лист засмутив мене і пригнітив. Я не міг одразу відписати, бо я в сильній депресії, цим разом навіть не тільки моральній, а в якомусь занепаді всього мого єства. Уже 6 тижнів я хворий, тобто відчуваю себе хворим, тим часом коли лікарі не знаходять підстав для такого поганого самопочуття. Але я переконаний, що в моєму організмі діється щось лихе, поки що непомітне для лікарів. Я боюся якогось серйозного захворювання. Попри оте моє постійне занепокоєння і смуток, Твій лист справив на мене дуже гнітюче враження. Гадаю, що Ти писала його у мить великого розчарування. Тоді нам усе життя здається недоречним, ланцюгом хиб і помилок. Думаю, що кожен має саме своє життя, таке, яке йому пасує, і тільки на таке має право. Ми не могли б жити інакше, ніж жили. От лишень, баланс усього життя, якщо ми його в певний момент підбиваємо, завжди рівний нулеві. В кожному разі, таке «балансування» свідчить про глибоку депресію.
Щодо Твоєї посади, то справді сумно. Може би, це могло стати поворотним моментом у Твоєму житті, може б, Ти змогла помиритися з чоловіком і повернутися до нього? Чи це виключено? Ти мала би свого Стефана завжди поруч і була би щаслива.
Звичайно, я не можу щось Тобі радити у справі посади. Ти сама все краще знаєш, куди звернутися і що чинити. Аби лише Твоє самопочуття покращилося і Твоя вітальна сила відновила рівновагу.
Прецінь, Ти маєш доволі заможну родину, вони мусять Тобі допомогти. Мені б хотілося невдовзі отримати від Тебе лист із кращими новинами.
Я, попри мою хворобу, депресію і школу, яка мене мучить і виснажує, досить активний духовно і дуже збуджений. Тепер не пишу. Малюю. Два тижні тому я написав Мортковичу[372], чи не було якої монографії про німецького художника К а р л а Г о ф е р а[373], яку б я охоче замовив. Я не отримав жодної відповіді. Може б, Ти була така добра спитати за нагоди, чи не можна було б це замовити, і яку ціну правлять. Йдеться головним чином про ілюстративний матеріал (скільки ілюстрацій?). Мені це необхідно.
Не пишу більше, бо це мене втомлює. Дай про себе знати найближчим часом. Вітаю Тебе сердечно і зичу всього найкращого.
Бруно
Дрогобич, 21 І 1939
Я чув, що в «Piórze» була стаття Фриде з нападками на мене[374]. Чи дуже жахлива? Якщо так, то я не хочу її читати. По суті справи, мене це мало зараз обходить.
Дорога Ромо!
Далебі, мені здавалося, що Ти забула про мене. Якось так сталося, що таке численне й рійне гроно моїх приятелів значно порідшало, контакти послабшали, і я наче знову простую до тих партій і сфер долі, де панує самотність. Як колись. Іноді це сповнює мене смутком і страхом перед пусткою, а іншим разом вабить мене якоюсь таємною, знаною з давніх-давен спокусою.
Що сталося, що після такої тривалої перерви Ти написала знову? Я вже й боюся якось приїхати до Варшави. Боюся контактів і людей. Найбільш охоче я б усунувся з якоюсь однією людиною в тиху заводь і взявся, як Пруст, до остаточного формулювання мого світу. Упродовж певного часу я знаходив опору в думці, що наступного року піду на пенсію (40 відсотків платні). Тепер я полишив цю думку з огляду на родину, якої б не зміг прогодувати.
372
Видавництво Якуба Мортковича — знана видавнича марка, що існувала від 1912 року.
373
Карл Гофер (1878—1955) — німецький маляр і графік. Творив фігурні композиції та пейзажі, займався також літографією. Його роботам притаманні риси символізму та експресивного візіонерства.
374
Щомісячник «Pióro» (1939, № 1) опублікував статтю Людвіка Фриде Про «Фердидурке» Ґомбровича (О «Ferdydurke» Gombrowicza), яка містила три речення, неприхильні до творчості Шульца. Людвік Фриде (1912—1942) — літературний критик і есеїст, убитий гітлерівцями в Новоґрудку.