Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський
- Автор: Шульц Бруно
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Дух і Літера
- ISBN: 978-966-378-264-5
- Переводчик: Андрій Павлишин
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський». Краткое содержание книги:
_________________
Колись я знаходив вихід для своєї енергії в написанні листів, то була тоді єдина моя творчість.
З листа до Анджея Плешневича, 4 березня 1936
* * *
Мені потрібен товариш. Мені потрібна близькість спорідненої людини. Я прагну якоїсь запоруки внутрішнього світу, існування якого постулюю. Безугавно тільки тримати його на власній вірі, нести його всупереч усьому силою своєї перекірливості — то праця й мука Атласа. (…) Мені потрібен спільник для новаторських починань. Те, що для однієї людини є ризиком, неможливістю, поставленою догори ногами примхою, — відбите у чотирьох очах стає дійсністю. Світ наче чекав на ту спілку: досі замкнений, тісний, без подальших планів, він починає дозрівати барвами далечіні, лускати й відкриватися углиб. Мальовані проспекти поглиблюються та розступаються в реальні перспективи, стіна пропускає нас у раніше неосяжні виміри; фрески, мальовані на небосхилі, оживають, як у пантомімі.
З листа до Тадеуша Брези, 21 червня 1934
* * *
Ті листи, які мені вдалося знайти упродовж шістдесяти років, становлять не просто епістолярну колекцію, але передусім своєрідну автобіографію письменника, вони дають значний матеріал до його біографії, численні сліди якої затер час, а свідки переважно загинули. Властиво, увесь відомий нам сьогодні життєпис Бруно Шульца був реконструйований завдяки його листам, із уламків спогадів тих, хто його пережив, і нечисленних документів. Навіть такі елементарні дані, як дата народження письменника, подавалися у різних версіях, або супроводжувалися знаком запитання.
Єжи Фіцовський, зі Вступу до Книги листів
Не знаю, чи Вам відомо, які тепер вимоги й правила у звичайних школах, де навчають креслення. Людина мого покрою не може того витримати й місяця, перетворюючись у бездушну машину. Можете мене врятувати від фізичного та духовного знищення? Порекомендуйте щось, порадьтеся з колегами та приятелями. Як живе Юрек? Чи має якусь посаду? Поінформуйте його про мою долю, бо я не знаю його адреси. Не гнівайтеся на мене за цей напад і не залиште мене без відповіді.
Вітаю Вас сердечно.
Бруно Шульц
Дрогобич, 4.ІХ.1940
Дорогий Пане Тадеуше!
Дуже сердечно дякую Вам за милу й вичерпну відповідь. Я вже й не сподівався на неї, звикнувши до сучасних післявоєнних звичаїв, не знав, що натраплю на стільки зичливості й сердечності, й дуже тим тішуся. Мені було приємно почути, що Ви мого листа частково спровокували. З повідомлення п. Марка[388] я про це не здогадався і написав під впливом власного імпульсу. (До речі, п. Марек дуже милий, інтелігентний і дотепний, і я вдячний Вам за посередництво у знайомстві). І я хотів би бути трохи ближче до Вас. Мене цікавлять Ваші роботи, малярські та архітектурні. Поблизу Вас я міг би мати багато користі. Я маю відчуття, що мені щойно тепер відкрилися очі на світ (бо я був замкнений у собі), і я страшенно беручкий та жадібний до знань, я, який ніколи нічого до ладу не вчився. Втім, попри те, що я хотів бути поруч із Вами (також і Марек мене вабить своєю мист. вразливістю і смаком), не можу поки що приїхати. Сталося так, що я отримав «путёвку» до Трускавця, якою мушу скористатися з огляду на здоров'я, з яким увесь час зле. В найближчі дні виїжджаю. Сподіваюся, що вже до школи не повернуся. То єдина надія, яка мене підтримує. Тоді я почну клопотання у Вашій школі. На якій підставі туди приймають? Чи треба представити якісь роботи? Чи в умовах конкуренції стількох «справжніх» малярів у Львові я матиму бодай якісь шанси? Гадаю, що закінчення мого перебування в Трускавці збігатиметься з Вашим поверненням із Москви[389]. Чи отримали Ви якусь нагороду на тому конкурсі[390]? Досі я пам'ятаю з однієї львівської виставки Ваші проекти базиліки[391], якими я дуже захоплювався.
То були найгарніші проекти, які я будь-коли бачив.
Водночас я намагаюся здобути також якесь літературне заняття. Поки ще не має жодної відповіді. Та головне, аби я піднявся на здоров'ї, бо в іншому разі всі плани марні.
Чи Ви відвідуєте п. Зюну Г.[392]? Що вона поробляє? Чи, окрім своїх співквартирантів, Ви підтримуєте якісь товариські стосунки?
За запрошення сердечно дякую. Скористаюся ним пізніше.
Мені здавалося, що я маю Вам дуже багато чого повідомити, але, як це іноді буває, я якось спіснів під час писання і бачу, що нічого істотного не здатний Вам сказати. Отож, на сьогодні досить. Красно ще раз дякую і обіймаю сердечно.
Бруно Шульц
Сердечні вітання для п. Марка
Дрогобич, 28 IX 1940
Сєдова, 8[393]
До Анни Плоцкер[394]
Дорога Пані Аню!
Тішуся, що ми дійшли згоди, чого, зрештою, я й сподівався, враховуючи Вашу велику вибачливість. Це конче потрібно, попри легке розчарування, якого мені оте зречення (адже то з мого боку зречення) завдало. Я не боюся, що нам забракне інтелектуального та людського субстрату для продовження наших стосунків. Поки я збуджений і внутрішньо самозаглиблений, нагода поділитися з Вами об'єктами моїх зацікавлень завжди бажана. У миті порожнечі, внутрішнього застою я можу сподіватися на імпульси, які Ви випромінюєте, та на Ваші дружні відчуття до мене. Всупереч тому, що якось трапилося мені кинути в гніві, Ви для мене є серйозною постаттю.
Попри це і попри часті потреби поговорити з Вами — я не можу зважитися приїхати. Моя ледве здобута внутрішня рівновага все ще дуже хитка і завжди на межі краху. Я не можу передбачити на 2 дні, а навіть на 1 день наперед, чи не буду в найбільш пораженському та мізантропічному настрої, який міг би і Вам, і мені зіпсувати пополудня. Може, Ви були б такі ласкаві врахувати це й не гніватися на мене, запланувати частіші візити до мене, почергово сама й зі своїм товариством, до якого би, може, залучити п. Яхимовича[395] з бібліотеки. Гаразд? Якщо Ви наполягаєте на моєму візиті, то прошу написати.
388
Марек — Якуб Вайсман (див. примітку 1 (у електронній версії — прим. 384)).
389
Виїзд Войцеховського до Москви так і не відбувся.
390
Войцеховський разом з архітектором Каролем Коцімським узяв участь у конкурсі на модернізацію історичної пам'ятки — театру Скарбека (тепер Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької), здобувши найвищу з-поміж визначених нагороду — другу.
391
Войцеховський виставляв у 1930-х роках у Львові, в рамках діяльності групи «Артес», проекти базиліки, церковних меблів, поліхромії інтер'єрів, виконані під впливом подорожі до Італії та відвідин пам'яток Равенни.
392
Зюна Г. — Ізабелла Герман (Чермакова) — див. примітку 94 в листах до Романи Гальперн (у електронній версії — прим. 352).
393
Вулицю Флоріянську, де мешкав Шульц, перейменували на вулицю Сєдова.
394
Анна Плоцкер (1915—1941) — остання «партнерка істотних діалогів» і, мабуть, остання — хронологічно — жінка, до котрої Шульц був небайдужий. Народилася 15 квітня 1915 року, малярка, дочка відомого лікаря, професора Леона Плоцкера. Закінчила студії в Академії красних мистецтв у Варшаві, де познайомилася зі своїм нареченим Мареком Цвіліхом, також малярем, котрий перервав навчання в Краківській академії внаслідок конфлікту, зумовленого чинним тоді принципом numerus clausus [обмеженням кількості євреїв під час прийому на роботу чи навчання — прим. пер.], а відтак продовжив студії та отримав диплом у Варшаві. Свого нареченого Анна відвідала ще до війни під час літніх канікул 1938 року в його будиночку в Бориславі. В 1939 році вона пережила облогу Варшави й після короткого перебування там у 1940 році потай перебралася через кордон до Борислава, до нареченого, з котрим, маючи намір втекти до Варшави, про людське око вони легалізували свої стосунки. Її наречений, котрого друзі звали Мацьком, у 1940—1941 роках був учителем малювання в бориславській гімназії, Анна також давала уроки. В середовищі заприязнених митців і молодих адептів мистецтва — Юліус Віт, Артур Жечиця, Мар'ян Яхимович, Марек Гольцман тощо (див.: М. Jachimowicz, Borysław — zagłębie kulturalne, «Twórczość» 1958, № 4) — бував також Шульц; там тривали суперечки про мистецтво, поезію, прозу й малярство. Анна разом із нареченим і всією його родиною була вбита українською поліцією, яка діяла за дорученням своїх німецьких зверхників. Це масове вбивство сталося 27 листопада 1941 року в лісі біля Трускавця.
Листи Шульца до неї врятував Мар'ян Яхимович, знайшовши їх у 1942 році в покинутому бориславському помешканні Марека Цвіліха. Через шість років потому він надав мені доступ до них, а в 1992 році подарував Музеєві літератури у Варшаві.
395
Мар'ян Яхимович (див. біографію у примітках до листів Шульца до нього (у електронній версії — прим. 375)) працював тоді з Мареком Гольцманом у бібліотеці в Бориславі та приятелював з Анною Плоцкер і її нареченим Мареком Цвіліхом.