Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський
- Автор: Шульц Бруно
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Дух і Літера
- ISBN: 978-966-378-264-5
- Переводчик: Андрій Павлишин
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський». Краткое содержание книги:
_________________
Колись я знаходив вихід для своєї енергії в написанні листів, то була тоді єдина моя творчість.
З листа до Анджея Плешневича, 4 березня 1936
* * *
Мені потрібен товариш. Мені потрібна близькість спорідненої людини. Я прагну якоїсь запоруки внутрішнього світу, існування якого постулюю. Безугавно тільки тримати його на власній вірі, нести його всупереч усьому силою своєї перекірливості — то праця й мука Атласа. (…) Мені потрібен спільник для новаторських починань. Те, що для однієї людини є ризиком, неможливістю, поставленою догори ногами примхою, — відбите у чотирьох очах стає дійсністю. Світ наче чекав на ту спілку: досі замкнений, тісний, без подальших планів, він починає дозрівати барвами далечіні, лускати й відкриватися углиб. Мальовані проспекти поглиблюються та розступаються в реальні перспективи, стіна пропускає нас у раніше неосяжні виміри; фрески, мальовані на небосхилі, оживають, як у пантомімі.
З листа до Тадеуша Брези, 21 червня 1934
* * *
Ті листи, які мені вдалося знайти упродовж шістдесяти років, становлять не просто епістолярну колекцію, але передусім своєрідну автобіографію письменника, вони дають значний матеріал до його біографії, численні сліди якої затер час, а свідки переважно загинули. Властиво, увесь відомий нам сьогодні життєпис Бруно Шульца був реконструйований завдяки його листам, із уламків спогадів тих, хто його пережив, і нечисленних документів. Навіть такі елементарні дані, як дата народження письменника, подавалися у різних версіях, або супроводжувалися знаком запитання.
Єжи Фіцовський, зі Вступу до Книги листів
2) Можна, окрім того, отримати туристичний паспорт на підставі придбаного корабельного квитка Ґдиня-Шербур. Тоді не потрібна іноземна валюта, але можна вивезти із собою лише 200 злотих.
3) Можна отримати пільговий паспорт через міністерство внутр. спр. (як письменник) — 2-місячний, але слід мати якісь письмові додатки із профспілки письменників або підтримку спілки.
4) Можна приєднатися до екскурсії, яка вже сама потурбується про паспорт і валюту. Є такі екскурсії, які включають тільки проїзд в обидва кінці.
Дуже Тебе прошу, зроби, що можеш, у цій справі, бо час мені втікає, а у 2-й половині липня в Парижі вже мертвий сезон. Порадь мені, що маю робити. Може, довідаєшся в «Орбісі» і в Кука, які є екскурсії до Франції, можливо, скажеш їм надіслати мені проспекти. То був би для мене найпростіший вихід, якби була екскурсія, що включає сам лише виїзд, бо бути пов'язаним із якоюсь групою для мене не має сенсу.
Може, маєш когось, хто б підтримав мене в Центральному бюро обміну валют, де я, мабуть, нікому не відомий. Може б, це зробила спілка літ.?
Ґомбрович має залагодити мені ПЕН-клуб і журналістське посвідчення якогось видання. А може, Ти б могла виклопотати мені таке посвідчення?
Чи читала Ти Брайтера і чи бачила вітрину «Wiadomości lit.», присвячену мені? Чому нічого не пишеш? Чи Ти чимось поглинута? Що поробляє Віткаци? Як він почувається?
Прошу Тебе хутко відповісти, що б Ти мені порадила вчинити, дізнайся, як це найкраще зробити. Не гнівайся, що я Тебе цим обтяжую.
Вітаю Тебе дуже сердечно.
Бруно
8 VI 1938
Дорога Ромо!
Дякую Тобі сердечно за інформацію та клопотання. Я написав листа до Спілки літ., щоб підтримали мене в Центральному бюро обміну валют і навчили, яким чином щонайкоротшим шляхом отримати закордонний паспорт. Мені здається, що я не готовий до подорожі належним чином. Не маю плану і не маю відповідних рекомендацій, але думаю, що отримаю їх уже на місці. Я чув, що Лехонь[360] перебуває у Варшаві. Це погано, адже я розраховував на нього.
Була тут Казимира Рихтер[361] і привезла мені фотографію з вітрини «Wiadomości», бо то тітка Маріана Ейле, котрий облаштовував вітрину. М. Ейле звернувся до Зодіаку, щоб мені там організували виставку малюнків і графіки, аби я продав щось на поїздку. Там є такий Менаше Зайденбойтель, котрий каже, що така виставка може мати фінансовий успіх. Обидва Зайденбойтлі[362] оселяться на кілька місяців у Дрогобичі.
У «Prosto z mostu» з'явилася не надто прихильна до мене рецензія[363].
Що в Тебе чутно? Чому так мало звісток? Куди збираєтеся влітку? Чи зустрінемося ми?
Дуже Тобі ще раз дякую і сердечно вітаю.
Бруно
Чи можеш дати мені якісь рекомендації до Парижа?
[після 12 VI 1938]
Дорога Ромо!
Велике спасибі за пам'ять. Отримав Луку Лешмяна[364], але так погано упаковану, що обкладинка переламана в кількох місцях. Однак не варто заявляти рекламацію. Т. Манна, як мені дописали, уже немає в продажу.
Мої намагання отримати валюту, схоже, увінчалися успішним результатом, що мені, властиво, тепер невигідно. В Парижі мертвий сезон, усі виїжджають. Якщо я й поїду, то хіба з принципу і щоб не змарнувати стількох зусиль.
Я почав писати. Йде мені дуже туго й поволі. Якби я мав чотири місяці вільного часу, то завершив би книжку. Це ще одна причина, чому мені не хочеться нікуди їхати.
Чи бачилася Ти зі Строньцем[365]? Мені дуже прикро, що я з ним не зміг побачитися. Я написав йому невдовзі після приїзду, але він мені не відписав. Я б хотів, щоб він умістив свою працю про мене в «Tygodniku Ilustr.», де він пише. Чи бачила Ти ще когось із цих людей? Ейле? Що поробляєш? Коли виїжджаєш?
Писав мені Штурм, що Віткаци виїхав цілковито зламаний. Ти мала б його трохи підтримати, якщо маєш якийсь вплив на нього. Чи не поїдеш до Закопаного?
Дуже сердечно Тебе вітаю і зичу всього доброго.
Твій
Бруно
Дрогобич, 12 VII 1938
Дорога Ромо!
Маю на сумлінні щодо Тебе те, що не писав Тобі увесь час[366]. Розраховую на Твою випробувану вибачливість і доброту. Кілька разів я уже брався було писати, але не знав, утім, де Ти, і боявся, що листівка (я писав звідтіля лише листівки) до Тебе не дійде. Не знаю також, чи Ти тепер у Варшаві, чи, може, є там Стефанек, який отримує Твою пошту?
Я витримав у Парижі сливе 3 тижні, попри те, що вже після 1-го тижня усвідомив, що не здійсню моєї тутешньої програми. Було наївно вирушати так, як я те вчинив, на завоювання найбільш закритого міста у світі. З моєю мовною підготовкою годі було й мріяти про те, щоб встановити бодай якийсь контакт із французами. Посольство абсолютно мною не займалося, я зовсім не можу і в майбутньому на нього розраховувати. Опріч того, Париж стояв порожній, — усі кращі мистецькі салони зачинені. Щоправда, я зав'язав стосунки з одним торгівцем по вул. Faub. St. Honore, який хотів улаштувати мені виставку, але пізніше я сам від того відмовився. Попри те, я задоволений, що побував у Парижі, побачив стільки дивовижних речей, побачив бодай раз зблизька, а не на репродукціях, мистецтво великих епох, — а зрештою, позбувся певних ілюзій щодо світової кар'єри.
360
Ян Лехонь, псевдонім Лешека Серафіновича (1899—1956) — польський поет, член-співзасновник поетичної групи «Скамандер», у той час аташе з питань культури в польському посольстві в Парижі.
361
Казимира Рихтер — див. біографію у примітках до її листів до Шульца (у електронній версії — прим. 535).
362
Менаше та Ефраїм Зайденбойтелі (1903—1945) — брати-близнюки, художники. Разом малювали численні образи, які підписували тільки прізвищем. Автори натюрмортів, краєвидів містечок, фігурних композицій. Під час гітлерівської окупації опинилися в ґето Білостока, були свідками загибелі бл. 60 000 його мешканців, виявилися в числі останніх близько трьохсот євреїв, котрі залишилися живими після ліквідації ґето в 1943 році. Перебували в кількох таборах, урешті опинились у Флосенбурґу. У квітні 1945 року, напередодні приходу союзних військ, були розстріляні табірними наглядачами разом з іншими в'язнями.
363
Рецензія Влодзімежа П'єтшака Плющ на руїнах (Bluszcz па ruinach) була опублікована у «Prosto z Mostu», 1938, № 27. Окреслення цієї рецензії як «не надто прихильна» — вкрай лагідне. Ось деякі цитати: «Є щось інфантильне в цьому старечому руйнівному погляді», «Шульц — саме він — збіднює світ […]. Який убогий той набоб!», «Та хвора самотність невиправдана, її слід пояснити хіба що діагнозом, оцінкою умов, а не потребою».
364
Болеслав Лешмян (1878—1937) — польський поет. Творча фантастика, роль міфу в поезії Лешмяна роблять із нього творчу особистість, так само автономну і майже деміургічну, як у разі Шульца — за всієї неспівмірності світів Тінистого напою і Цинамонових крамниць. Луку (Łąka, 1920) й Тінистий напій (Napój cienisty, 1936) Лешмяна Шульц мав у своїй книгозбірні. Примірник Луки він, утім, подарував нареченій, отож, мабуть, замовив новий примірник, бо завжди захоплювався доробком Лешмяна.
365
Йдеться про Вільгельма Корабйовського. (Див. біографію у примітці до його листа до Шульца (у електронній версії — прим. 496)).
366
Згадана перерва в листуванні охоплює період перебування Шульца в Парижі.