Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

Рис. 30. Скіфське божество. Золота прикраса з Соболевої Могили.

Щодо антропоморфних образів ранньоскіфського мистецтва, то вони склалися під впливом мистецтва передньосхідних держав, насамперед Мідії[355]. Це були зображення жіночих божеств, зокрема Володарки звірів із крилами, в оточенні хижих тварин. У Келермеському кургані в Прикубанні знайдено срібне «дзеркало», яке зроблено за східногрецькими традиціями, але з урахуванням ідеології скіфського суспільства[356]. На ньому зображено цілий пантеон богів або демонів на чолі з Володаркою звірів. Цей образ із скіфського мистецтва згодом перейшов до мистецтва слов'янських народів[357].

Самобутньою галуззю ранньоскіфського мистецтва були кам'яні статуї, що зображували воїнів. Атрибути статуй — зброя, об ладунок, фал — свідчать, що це — образи героїзованих пращурів. Їх знаходять в курганах біля могил або святилищ. Вірогідно, традиція виготовлення кам'яних статуй була притаманна лише кочовим скіфам[358].

До кінця V ст. до н. е. у скіфському середовищі не відомі суто антропоморфні образи у мистецтві, за винятком кам'яних статуй та ручок грецьких дзеркал у образі богині Афродіти. Частіше трапляються зображення фантастичних істот, що поєднували риси людини та тварини або птаха (сфінксів, Медуз, Силенів тощо). Ці образи античних міфологічних персонажів більше відповідали, мабуть, скіфським уявленням (рис. 30). Лише наприкінці V і особливо у IV ст. до н. е. поширюються зображення людей, що пов'язано з певними змінами у світогляді скіфів. Це століття відзначене розквітом елліно-скіфського мистецтва, в якому грецька форма органічно поєднана із варварським змістом[359]. До наших часів від нього залишилися здебільшого вироби торевтики та дрібної бронзової пластики. Це мистецтво було орієнтоване на вищі верстви суспільства — всі знахідки походять із багатих поховань. Майже не збереглися вироби масового народного мистецтва, зокрема, традиційні для кочовиків різьблення по дереву й кості, аплікації із шкіри та повсті. Аплікації інколи робилися також із золота. Так, у кургані біля с. Гюнівка на Запоріжжі знайдено ажурні золоті пластини від кінського убору, виконані за кочівницькою традицією. Вони були накладені на шкіряну основу синього кольору, з подекуди червоними вставками. Збереглися також деякі зразки орнаменту, зроблені різнокольоровими фарбами на шкірі. Більшість виробів торевтики виготовлено в античних майстернях переважно на Боспорі. Власні торевти були й на скіфських поселеннях, зокрема на Більському городищі[360]. Дрібну бронзову пластику, наприклад, навершшя з фігурами тварин і божеств традиційно виконували скіфські та, мабуть, кавказькі майстри.

Рис. 31. Золота аплікація з кургану біля с. Гюнівка.

Цікаве культове навершшя знайдено в урочищі Лиса Гора поблизу Дніпропетровська. Воно зроблене у вигляді світового дерева, на якому стоїть космічне божество, що посилає грім і родючість на землю. Водночас це також перший шаман і чаклун зі своїми духами-помічниками. Аналогічні божества відомі в міфології багатьох індоєвропейських народів (скандинавський Один, германський Тор та ін.). У скіфів ним, можливо, був Папай-Зевс. Стилістично навершшя подібне до кобанських бронз (можливо, виготовлене кавказькими ремісниками). Примітивні теракотові фігурки такого типу знайдено в святилищі на Більському городищі[361].

Рис. 32. Бронзове навершшя з зображенням бога Папая.

Вироби торевтики часто прикрашалися зображеннями божеств, демонів та культово-міфологічними сюжетами. Популярними були зображення Великої Богині, культ якої з IV ст. до н. е. поширився в усьому елліністичному світі. Цей багатоликий образ існував у різних виявах. Частіше це Володарка Звірів у оточенні копитних тварин або котячих хижаків. Інколи богиня зображувалася крилатою або з великими кистями — як у божеств землі — піднятих догори рук. Деякі зображення нагадують грецьку Афродіту: богиня сидить на «троні» із дзеркалом у руці, а перед нею стоїть юнак, який п'є з ритона. Тут вона постає як богиня потойбічного світу, перед якою померлий юнак п'є напій безсмертя. Широко розповсюджені були й зображення так званої змієногої богині — давнього місцевого божества, яке ототожнюють із скіфською богинею землі Апі. Дуже виразно зображене це божество на кінському налобнику з Цимбалової Могили: з тулуба богині виростають на довгих шиях голови рогатих грифонів, змій, а також пагони. Обидва згадані жіночі образи тривалий час зберігалися у народних віруваннях та мистецтві Східної і Середньої Європи[362].