Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933

У той час коли різні літературні організації, здавалося, набули більше досвіду в продукуванні маніфестів, аніж читабельної літератури, Блакитний виявив свою незгоду тим, що написав «не-маніфест» для своєї організації. Цей документ під назвою «Без маніфесту» показав, що «Гарт» мав більшу визначеність у тому, проти чого він виступав, аніж у тому, що підтримував. Він виступав за партію та її політику, за «колективізм» і проти «індивідуалізму». Проти «професіоналів» мистецтва, що створили власну мистецьку психологію, яка характеризується індивідуалізмом, любов’ю до себе, утисками слабших та браком принципів під маскою таланту до створення нових теорій. Насамперед організація виступала проти пліток та інтриг, до яких часом бували втягнуті митці. Водночас вона виступала проти всіх тенденцій до «примітивізації» мистецтва тими, хто припускав, ніби пролетаріат може видавати щось варте уваги, не намагаючись освоїти досягнень минулого. Пролетарська культура не мала імітувати буржуазне мистецтво, але пролетарські письменники повинні були опанувати досягнення минулого в плані техніки письма, а вже тоді вони могли б сподіватися створити щось гідне власними силами. «Гарт» намагався об’єднати тих українських письменників, що хотіли допомогти створити інтернаціональну пролетарську культуру в Україні. Він не мав готового плану, якою мала би бути ця культура, і часто-густо насміхався над тими, хто заявляв, ніби такий план має. Як писав Блакитний, маніфест міг бути абстрактним, важлива була «практика, конкретна буденна робота»[464].