Втомлені гори

Як хочеш, щоб збулось. 3.2.1999 р. ДЕПУТАТ Він доступний, як повія, І слизький, немов слимак, Від якого стервом віє; І на вигадки мастак. Їх зненацька не застанеш, Пальця в рот їм не клади, Бо відкусить того пальця – Аж до самої... туди. Їх зненацька не застанеш, В них язик, як помело, І обкрутить вас усіх він, Не зарадить і село. 6.9.1998 р. МОЯ ДУША Моя душа, немов веселка, А працьовита, як бджола, І хоч ще поки не поет я, Але здається – вже пора. 21.10.1998 р. РЕКОРДСМЕН В нас повії владу учать, Як потрібно всім давать: В яку дирку й скільки зразу Можна їм сосисок пхать. Ну а "Факти", чи не бридко?– Переплюнули вже всіх: Хто кого і скільки трахнув, Й скільки зразу було їх? Вже жінки, мов сучки стали, Як же не любити їх? В кого більший, в кого менший – Всі все знають і про всіх. Та, мабуть, усі рекорди В нас побив би наш ЦК, Аби виставили хрена На Вкраїні Кравчука. От до чого довели нас, Дякувать прагматику, Що люба за бакси гола Пройде й по Хрещатику. Що воно за світ віднині? Маєш гроші, значить – пан, А не маєш – будь хоч геній, Сядь і соплі жуй, баран. 2.9.1998 р. ОЦЕ ТАК ЕКОНОМІЯ! – Вип’єм, хлопці, за начальство,– Мовив злодій Сава, – Що ми маємо горілку, Й до горілки сало. – А чому б пак за начальство? – Ті заверещали... – А тому, що копу світло Вимкнуть наказало. Бо якби горіли лампи,– Буркнув той Григору,– Як би ми тоді залізли З вами у комору? 11.12.1988 р. ТАКІ ПОРЯДКИ Робітник у виконроба Розчину прохає, Треба десь йому з відро – Ванна протікає. – Ні не можу! – хоч убий, Хтось побачить – клямка! – Мовив тому виконроб І губами плямка. – Як не можна? – робітник Аж скипів від гніву,– Жартувати ти жартуй, Тільки май же міру! Та у вас же кожен день Пропадають гори,– Виконробу робітник Сипонув докори. – Так – то так воно, браток, Тільки, що ти вдієш? В нас хай краще пропаде – А давать не смієш. 23.11.1976 р. БРАК Чому люди в нас робочі Так часто бідують? Бо як якісно щось зроблять – Річ ту експортують. А тому, що брак гоню я – Вибачайте, друзі – Бо ото тільки і всього Лишиться в Союзі. 17.11.1976 р. КРАСИВИЙ ЧОРТИК... Там, де явір із вербою біля річки шелестів, То знущався наді мною білий чортик, як хотів, Ну а я, пробачте, дурню, цілий вечір ще й радів, Що красивого, нарешті, в полі чортика зустрів. 7.6.1999 р. ТИМ, ЩО НА ОЛІМПІ Я в тонкощах політиків не знаюсь, Й мені на те усе начхать, Мені дай хліба і видовищ І щоб було кого кохать. Робітникові трон не треба, Його не вабить і портфель, Йому дай кельму і лопату І він – як справжній Рафаель. Йому потрібна воля, праця, Колиска, жінка і дитя, Бо в них своє він бачить щастя, Бо вдача вже його така. І не повірю я ніколи, Що є країна... Де шукать, Що хочеться робітникові Десь з-за бандитів помирать? Ті, хто на троні – всі бандити І це усі повинні знать, Тому ото вас і питаю: –Скажіть, за кого воювать? Невже оті, що там, на троні, Там є хоча б один святий? Їм всім давай якбільше крові! Бо він, як бачте, не простий Війна політикам потрібна, Щоб нас в покорі всіх тримать, І шельмувать не заважали І нами нас же і лякать. Бо якщо сам ти вб’єш бандита, То ти – ізгой, А як з наказу Президента, То ти – Герой. І не повірю я ніколи, Що люди хочуть убивать, Це не під стать робітникові – І це усі повинні знать! 30.3.1978 р. В ПРОЦЕДУРНІЙ Шепотілись хворі жваво Там, де процедури, Мов, сьогодні на обід Будуть хворим кури. Хтось із гурту засміявся Скільки мав він сили: – Їх ще з ночі між собою Сестри поділили. Хтось горланить: