Третя світова: Битва за Україну
- Автор: Фельштинский Юрий Георгиевич, Станчев Михаил
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Третя світова: Битва за Україну». Краткое содержание книги:
Критика Тимошенко Секретаріатом президента України розпочалася вже у серпні 2008 року, під час російсько-грузинської війни. Замголови Секретаріату президента Андрій Кислинський звинуватив прем’єр-міністра «в системній роботі на інтереси Росії», що «дороги назад у неї нема, саме цим продиктована її позиція щодо війни у Грузії». Позиція Тимошенко у грузинському питанні дійсно не виглядала безкорисливою. Річ у тому, що саме в ці місяці Тимошенко вступила в складні газові переговори з урядом Росії. Тож «нейтралітет» Тимошенко в російсько-грузинській війні був радше платою Путіну за зговірливість Росії стосовно газового питання.
Ющенко намагався «склеїти» коаліцію, що розкололась, однак спроба закінчилась безуспішно. Не досягнувши мети, 8 жовтня Ющенко видав указ про розпуск Верховної Ради та призначив дострокові парламентські вибори на 7 грудня. Тепер настала черга Тимошенко заявляти про незаконність указів президента. Разом зі своїми юристами впродовж двох днів Тимошенко готувала правове обґрунтування для своєї скарги й 10 жовтня на основі скарги прем’єр-міністра Окружний адміністративний суд Києва призупинив дію президентського указу про дострокові вибори. Внаслідок цього «помаранчевих» змусили сісти за стіл переговорів з буферним блоком Володимира Литвина й пообіцяти Литвину посаду спікера Верховної Ради в обмін на приєднання до «демократичної коаліції». Домовленість відбулася. 8 грудня новообраний спікер парламенту Литвин оголосив про відновлення коаліції. Уряд Тимошенко уникнув відставки та приступив до виконання намічених планів. Плани здавалися грандіозними: Тимошенко мала намір врегулювати вже легендарний українсько-російський газовий конфлікт.
Черговий газовий конфлікт з Росією
Газовий конфлікт з «Газпромом», що розгорнувся на початку 2008 року, безпосередньо пов'язаний зі спробою Тимошенко усунути приватну структуру «РосУкрЕнерго» як посередника між Україною та Росією. Отримавши попередню підтримку з російського боку, український уряд заявив про припинення діяльності цієї компанії, яка на той момент заборгувала «Газпрому» майже півтора мільярда доларів. Як заявила Тимошенко у лютому 2008 року: «Україні та Росії в галузі постачання газом жодних посередників не потрібно й уряд чітко дотримуватиметься своїх позицій». Тоді ж, перебуваючи з візитом у Москві, вона й справді зуміла домовитись, аби поставки російського газу до України здійснювались напряму, у відповідності до договору між «Газпромом» та «Нафтогазом України».
Російська сторона запропонувала Тимошенко створити спільне російсько-українське підприємство для продажу газу всередині України, але прем'єр відкинула цю пропозицію, підкресливши, що «Нафтогаз України» самостійно, без участі Росії, спроможний забезпечити реалізацію російського газу на внутрішньому ринку.
Досягнувши відповідних домовленостей щодо прямого постачання газу, Тимошенко заговорила про те, що накопичені борги за газ не є державними боргами України, а лише боргами фірми-посередника «РосУкрЕнерго», що повинна сплачувати їх «Газпрому» сама. Однак посередницька компанія виплачувати борги не планувала. На момент переговорів у Москві вони становили вже 2,2 млрд доларів. «РосУкрЕнерго» не припиняла спроб перекинути борг на український бюджет, та несподівано її підтримав у цьому прагненні сам президент Ющенко.
Суперечності було врегульовано в такий спосіб. У жовтні 2008 року Україна та Росія підписали меморандум, що передбачав ліквідацію посередників з 1 січня 2009 року та визначав умови постачання газу в Україну на найближчі роки. При цьому Тимошенко, зрозумівши, що виплати Росії боргу «РосУкрЕнерго» в 2,2 млрд доларів державі не уникнути, запропонувала викупити в рахунок цього боргу вже закачаний в українські сховища «РосУкрЕнерго» російський газ загальним обсягом понад 11 млрд кубометрів.
Підписаний меморандум передбачав поетапне трирічне переведення України на ринкові ціни закупівлі російського газу, з одного боку, і на українські тарифи транзиту цього газу до Європи, з іншого. Крім того, сторони домовилися про спільний експорт вільних обсягів російського газу, що перевищують потреби українського ринку, з українських підземних сховищ. Тимошенко запевнила європейські країни, що меморандум передбачає забезпечення безперебійного транзиту російського газу до Європи на довгостроковій основі.