Третя світова: Битва за Україну
- Автор: Фельштинский Юрий Георгиевич, Станчев Михаил
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Третя світова: Битва за Україну». Краткое содержание книги:
Проведений громадською організацією «Жіночі альтернативи» громадський моніторинг програм претендентів показав, що у більшості кандидатів немає визначеності в зовнішньополітичній стратегії розвитку країни. Погляди їх іноді абсолютно протилежні — від союзу з Росією до вступу в НАТО. Тимошенко та Ющенко бачили Україну в Європейському союзі, а Янукович дотримувався позаблокового статусу країни, проте вважав, що необхідно відновити дружні зв'язки з Росією і країнами СНД й, одночасно, варто прагнути увійти до складу країн «двадцятки».
Мабуть лише один із претендентів, голова Української народної партії Юрій Костенко, офіційно задекларував у своїй передвиборчій програмі про необхідність вступу України до НАТО. Хоча всі кандидати були єдині у своїх закликах остаточно визначитися з головним вектором зовнішньої політики держави, у якому врахувати інтереси країни як в східному, так і в західному її напрямках.
Стосовно соціальної сфери, то практично всі кандидати включили до своїх програм пункти про боротьбу з безробіттям, підвищення народжуваності, необхідність надання якісних медичних послуг, соціальні гарантії… Проте жоден з кандидатів так і не розкрив механізмів реалізації своїх обіцянок.
Зрозуміло, що питанням освіти та науки також приділялася велика увага, з різницею в тому, що претенденти на найвищу державну посаду ніяк не могли визначитися: чи має українська вища освіта приєднуватися до європейської системи чи треба, навпаки, відстоювати національну. Всі були солідарні щодо необхідності створення сучасної матеріально-технічної бази в учбових закладах, прекрасно усвідомлюючи, що навряд чи це коли-небудь можна буде здійснити через вічний дефіцит грошей.
Багато кандидатів старанно уникали питання про статус Криму, російського Чорноморського флоту та Севастополя, за винятком Ющенка, який вважав, що російський Чорноморський флот може перебувати у Севастополі лише до 2017 року. Комуністи, як завжди, були вірні своїй традиції — з року в рік, як мантру, повторювали одну й ту ж гіперпопулістську програму, не пропонуючи шляхів її реалізації.
Незважаючи на наявність програми у кожного кандидата, пересічний український виборець ці програми зазвичай не читав й голосував, як правило, керуючись не розумом, а покладаючись на свої відчуття, що підказували: треба голосувати не стільки «за», скільки «проти». При такому чуттєво-емоційному підході до голосування, у списках кандидатів залишалися тільки ті, за яких найменше проголосували проти. Чинний президент Ющенко обіцяв, що вибори пройдуть демократично та без застосування адміністративного ресурсу, тому на численних білбордах в країні можна було бачити портрети не так чинного президента, скільки Януковича та Тимошенко. Не дивно, що перший тур президентських виборів пройшов тихо і спокійно, без характерного виливання бруду на голови конкурентів та без порушень правил виборчих перегонів: претендентам надавалися рівні можливості не тільки на телевізійних майданчиках, але й на площах українських міст.
Як і очікувалося, перші екзит-поли показали, що найбільшу кількість голосів отримали Янукович та Тимошенко. Остаточний підрахунок першого туру показав, що Янукович набрав 35,32 % (трохи більше 8,5 млн голосів виборців), а Тимошенко — 25 % (трохи більше 6 млн виборців). Третій рядок у президентських перегонах посів Сергій Тігіпко — трохи більше 13 % голосів, четверте місце — Арсеній Яценюк (6,96 %). Він майже вдвічі відстав від свого найближчого конкурента. Чинний президент України Ющенко зайняв скромне п'яте місце — з 5,45 %. Його результат у порівнянні з іншими президентами виявився рекордно низьким за всю історію незалежної України. Українці вперше дали зрозуміти, що їм «набридли» одні й ті ж особи в політиці, а тому кожен п'ятий виборець в країні віддав свої голоси за свіжих лідерів — Тігіпка та Яценюка. Скомпрометовані політики залишились позаду й не справили жодного впливу на хід виборів, а їхні партії розкололись.
Янукович та Тимошенко за сформованою виборчою традицією розділили свій електорат по східних та західних областях. Янукович, з властивою йому проросійською риторикою, був недосяжним для своїх конкурентів у південно-східних регіонах країни. Харківська, Дніпропетровська та Запорізька області, а також Крим віддали за нього понад 60 % голосів, а Донецька та Луганська — понад 75 %. Навіть у Закарпатській області Януковичу вдалося залучити 30 % виборців, завдяки русинам, що населяли цю область й традиційно голосували за проросійських кандидатів до парламенту чи в президенти.