Третя світова: Битва за Україну
- Автор: Фельштинский Юрий Георгиевич, Станчев Михаил
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Третя світова: Битва за Україну». Краткое содержание книги:
Підписання нового контракту на базі умов, обумовлених у підписаному меморандумі, призначалося на 31 грудня 2008 року. Компанія «РосУкрЕнерго», розуміючи, що її усунули від поставок російського газу, опираючись на підтримку Секретаріату президента України, робила все можливе для того, щоби зірвати підписання цього контракту. Дещо пізніше, 19 січня 2009 року, голова правління «Газпрому» Олексій Міллер визнав, що спроби зриву переговорів мали місце: «Так, дійсно, наприкінці грудня [2008] прем'єр-міністри Росії та України дійшли згоди і наші компанії були готові домовитися про ціну газу 235 доларів за 1000 кубічних метрів за умови спільних експортних операцій з території України. «РосУкрЕнерго» тоді запропонував купувати газ для України за ціною 285 доларів».
Для російської сторони така пропозиція очевидно була вигідною. Для української — настільки ж очевидно виграшною не здавалась, оскільки у компанії-посередника Україна мала купувати газ не по 235 дол. за 1000 кубометрів, а за ціною 285 доларів. Проте несподівано для української сторони 31 грудня 2008 президент України дав вказівку керівникові «Нафтогаз України» Олегу Дубині перервати переговори в Москві, не підписувати угоди з «Газпромом» та негайно залишити територію Росії. Делегацію «Нафтогазу» відкликали. У зриві переговорів Ющенко звинуватив Тимошенко, вказавши, що вона працює на Росію, уряд якої пішов їй назустріч у газових переговорах в обмін на її пасивну позицію в грузинському питанні.
Тимошенко в боргу не залишилась. Вже в середині січня 2009 року вона відкрито заявила ЗМІ, що «переговори, які успішно рухалися, починаючи з жовтня 2008 року, з забезпечення України природним газом за ціною в 235 доларів для українських споживачів та транзит в межах 1,7–1,8 [долара на 1000 кубометрів на 100 км шляху] — зірвали через те, що українські політики, на жаль, намагалися зберегти «РосУкрЕнерго» як тіньового корупційного посередника… Переговори між двома прем’єр-міністрами, а потім між НАК «Нафтогазом» та «Газпромом» тими політичними силами в Україні, які отримали й далі планують отримати корупційну вигоду від роботи «РосУкрЕнерго»»[36].
1 січня 2009 «Газпром» оголосив, що припиняє постачання газу Україні через те, що не підписана угода. А розрахунки нової ціни для України мали базуватися на східноєвропейських цінах для російського газу. Прем'єр-міністр Росії В. Путін дав зрозуміти, що тепер Україні доведеться платити 470 доларів за тисячу кубометрів. Водночас різко скоротилися поставки російського газу до Європи, що йшли з використанням української ГТС. 6 січня європейські країни закликали Росію й Україну якнайшвидше врегулювати спірні питання та відновити регулярні поставки газу.
18-19 січня сторони повернулися за стіл переговорів й продовжили вести їх з урегулювання тих пунктів, які залишались недопрацьованими до 31 грудня 2008-го. Співвласників «РосУкрЕнерго» з українського боку — Дмитра Фірташа, а також Івана Фурсіна російська сторона звинуватила у зв'язках з кримінальним авторитетом Семеном Могилевичем та оголосила в розшук. Сам Могилевич розшукувався багатьма країнами, але спокійнісінько жив на дачі під Москвою та навіть з'являвся на світських раутах. Ціна на російський газ для України склала в кінцевому підсумку 232, 98 долара за 1000 кубометрів — з урахуванням 20-відсоткової знижки, про яку домовилися Росія та Україна. Транзиту ціну довели до 2,7 долара за 1000 кубометрів на 100 км шляху, що, на думку російської сторони, відповідало середньоєвропейській ціні, хоча ціна транзиту російського газу до Словаччини та Чехії в той момент складала 4 долари, а до Німеччини 4 євро.
Важливим елементом загальної угоди стало фіксування тарифів, за якими російський газ мав поставлятися споживачам в Україні. Відразу ж після підписання контракту РНБО «рекомендував» Національній комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) підвищити ціни на газ для груп населення, які споживають великі обсяги газу, спочатку на 35 %, а потім ще на 5-10 %. Зрозуміло, мова йшла не лише про населення, але й про промисловість, яка в основному зосереджувалася в східних регіонах України. Тимошенко категорично виступала проти підвищення тарифів на газ. Проте «Нафтогаз України» все ж таки підвищив тарифи. У червні 2009 року Тимошенко довелось втрутитися в питання щодо тарифів відкрито: «Я категорично заперечую проти підвищення ціни на газ для людей. Я взяла зобов'язання, що протягом цього року ціна на газ для населення не зміниться, і я дотримаюсь свого слова… Коли людям й так важко, ще піднімати для них ціни на газ! І я не розумію це розпорядження Президента». Зрештою Тимошенко свого домоглася: тарифи не зросли.