Третя світова: Битва за Україну

Тимошенко «Універсал» не підписала, бо вважала, що він є результатом змови Ющенка з регіоналами. Багато в чому вона мала рацію. В обмін на створення правлячої коаліції та змішаного уряду, до якого мали ввійти представники Партії регіонів, соціалістів, «Нашої України» та комуністів, Партія регіонів погодилася не протистояти задекларованому курсу на європейську інтеграцію та можливому вступу України до НАТО, однак не планувала стати апологетом даної політики. В суспільній свідомості вкорінилася думка, що Ющенко зобов’язався підписати «Універсал» з Партією регіонів через обставини, що склалися. А саме — вихід СПУ з «помаранчевої коаліції» та перехід Олександра Мороза на бік регіоналів та комуністів. У грудні 2010 року на сайті WikiLeaks опубліковали таємні доповіді посла США в Україні. У них говорилося про те, що 22 березня 2006 року, тобто за чотири дні до голосування на парламентських виборах-2006, міністр оборони України Анатолій Гриценко, який входив до близького оточення Ющенка, зустрівся з послом США для важливої розмови. Гриценко повідомив послу, що провів переговори з Ахметовим (якого посол назвав «хрещеним батьком Партії регіонів» щодо відношення Партії регіонів до НАТО. На думку Гриценка (в чому міністр оборони наполегливо переконував посла), коаліція «Нашої України» та Партії регіонів «цілком реальна». У випадку її створення ПР не схилятиме президента переглянути його плани щодо входження України до НАТО (за умови, що міністром оборони України залишиться Гриценко).

Ющенку не вдалося домовитися з лідерами «антикризової коаліції» про створення широкої парламентської коаліції. Під час формування уряду цей процес затягнувся на чотири з половиною місяці. Однак йому вдалося домовитись про входження до уряду Януковича восьми міністрів від БЮТ та «Нашої України», зокрема Гриценка як міністра оборони і Тарасюка як міністра закордонних справ. Міністром внутрішніх справ став Юрій Луценко. Всі троє дотримувалися прозахідної орієнтації. Однак робота такого уряду не кипіла, оскільки більшість міністрів розходилися в поглядах з прем'єр-міністром Януковичем. Так, під час свого візиту в Брюссель у вересні 2006 року Янукович заявив, що «Україна не готова до вступу в ЄС та НАТО», мотивуючи це відсутністю політичного та громадянського консенсусу в суспільстві. На думку Януковича, тільки всенародний референдум міг би вирішити питання про те, потрібно Україні рухатися в бік євроатлантичної інтеграції чи ні. І хоча теоретично нічого неправильного в такому формулюванні не було, в контексті української політики заява Януковича означала цілковиту та різку зміну всієї попередньої української політики, спрямованої на європейську інтеграцію. Не дивно, що Ющенко та його прихильники назвали позицію Януковича «зрадою національних інтересів України», тим паче, що з Брюсселя прем'єр-міністр здійснив незапланований візит до Москви, де зустрівся з Путіним та Медведєвим для обговорення загального розширення українсько-російського співробітництва у сфері економіки й домовився про зниження ціни на російський газ для України до 95 доларів за тисячу кубометрів — винагорода Україні за зміну проєвропейського політичного курсу на проросійський.