Третя світова: Битва за Україну
- Автор: Фельштинский Юрий Георгиевич, Станчев Михаил
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Третя світова: Битва за Україну». Краткое содержание книги:
У 2008 році Юлія Тимошенко з великим завзяттям розпочала програму перегляду результатів приватизації. В списку компаній, запропонованому Кабінетом міністрів для проведення приватизації, опинилися такі великі промислові об'єкти, як Одеський припортовий завод та «Укртелеком», проти виведення яких з державної власності Тимошенко виступала в роки свого першого уряду. Передбачалося реприватизувати також Луганський тепловозний завод. Як і раніше, Ющенко спробував призупинити реприватизацію й звернувся до уряду з проханням нічого не робити до прийняття закону України «Про державну програму приватизації» та вироблення узгодженого підходу всіх гілок влади до питань приватизаційного процесу. Загалом погодившись з президентом, Тимошенко внесла до закону низку істотних поправок. Їх зміст вона сформулювала на брифінгу у Кабінеті міністрів 23 січня 2008 року: «Ми хочемо, щоб у законі з'явилася норма, яка б передбачала, що при невиконанні умов приватизаційного договору, такий приватизаційний договір буде розриватися без повернення тих грошей, які заплатили за підприємство».
У січні 2008 року в країні визріла нова політична криза, пов’язана з тим, що міністр закордонних справ Володимир Огризко під час зустрічі в штаб-квартирі НАТО у Брюсселі 18 січня вручив генеральному секретарю лист, підписаний президентом Віктором Ющенком, прем'єр-міністром Юлією Тимошенко та спікером парламенту Арсенієм Яценюком, де йшлося про прагнення України приєднатись до «Плану дій щодо членства в НАТО» на саміті у Бухаресті в квітні 2008 року. Зі змістом цього листа (до його відправлення до Брюсселя) урядовців та депутатів Верховної не ознайомили. Громадська думка України у питанні про вступ до НАТО вкотре розкололась. У фракціях комуністів та регіоналів з’явилися підстави виступити в парламенті з різкою критикою дій Ющенка та Яценюка. Зокрема у заяві, написаній ними 21 січня 2008 року, вказувалося:
«Підписання Ющенком, Тимошенко, Яценюком листа-звернення до керівництва НАТО по суті означає початок процедури вступу України до НАТО… Боячись свого народу, кулуарно, втрьох, за зачиненими дверима вона [влада] вирішує долю нашої держави. При цьому ні парламент, ні уряд, ні будь-які інші колегіальні органи це питання не розглядали. Спираючись на думку абсолютної більшості громадян України, наших виборців, ми вимагаємо відкликати «лист трьох». Ми звертаємося до керівництва НАТО з тим, що «лист трьох» не виражає волю українського народу, не є предметом політичного консенсусу, а вносить додаткову напругу в українське суспільство, що неминуче призведе до погіршення відносин України з Північноатлантичним альянсом. У зв'язку з цим фракціями Партії регіонів та Комуністичної партії України прийнято рішення блокувати роботу українського парламенту, вимагаючи від підписантів — Ющенка, Тимошенко, Яценюка — відкликати лист про приєднання України до НАТО. Звертаємо також увагу голови Верховної Ради, що при підписанні листа Ви вийшли за рамки конституційних повноважень і вимог Регламенту Верховної Ради. У зв'язку з цим ми просимо Вас відкликати Ваш підпис під даним листом. В іншому разі ми діятимемо адекватно, виходячи із законодавства нашої держави».
Скандал, що вибухнув з приводу «таємних переговорів» з НАТО паралізував роботу парламенту на два місяці. Регіонали та комуністи заблокували трибуну. Тільки 6 березня 2008, після прийняття варіанту постанови Партії регіонів, у якій вказувалося, що рішення про вступ України в НАТО «приймається за результатами референдуму, який може проводитися за народною ініціативою», парламент почав функціонувати.
Через півроку, 16 вересня 2008 року, в Україні розпочалася ще одна політична криза. Її викликав новий розпад правлячої «демократичної коаліції» у Верховній Раді. «Наша Україна — Народна самооборона» та БЮТ розійшлись під час обговорення в парламенті питання про російсько-грузинський конфлікт. Ющенко та його прибічники підтримали Грузію та засудили російську агресію. Тимошенко зайняла більш нейтральну позицію, закликавши обидві сторони до припинення кровопролиття та мирного розв’язання конфлікту. За що її різко розкритикували «Наша Україна» та Секретаріат президента, який фактично звинуватив Тимошенко у зраді державних інтересів.