Третя світова: Битва за Україну
- Автор: Фельштинский Юрий Георгиевич, Станчев Михаил
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Третя світова: Битва за Україну». Краткое содержание книги:
Тимошенко підтримали центральні та західні регіони країни, які орієнтувались на європейський вектор розвитку. Вона відібрала голоси Віктора Ющенка у західних областях, однак на своїй рідній Дніпропетровщині підтримки не отримала, набравши заледве 15 % голосів. Опорними «вотчинами» Юлії стали Волинська (майже 54 %), Вінницька (43 %), Житомирська (32,6 %), Чернігівська (42,7 %) та Київська області зі столицею. Цікаво відзначити, що в місцях позбавлення волі, де ув'язнені брали участь у виборах, колишній зек Янукович не мав особливого успіху, а от Леді Ю отримала там понад 50 %.
Міжнародні спостерігачі позитивно оцінили перший тур президентських виборів, вважаючи, що він відповідав усім європейським стандартам і проведений за умов вільної конкуренції кандидатів та без серйозних порушень. Як повідомив спеціальний координатор місії спостерігачів ОБСЄ Жоао Суареш, «ці вибори були дуже добрими. Це були високоякісні вибори», «крок вперед порівняно з попередніми виборами». При цьому Суареш відзначив, що виборча кампанія пройшла спокійно та організовано, а побоювання стосовно масових фальсифікацій не виправдались.
Розрив голосів між Януковичем та Тимошенко після першого туру становив 10 %. Кандидати мали прикласти максимум зусиль для перемоги у другому турі. Здавалося, у Тимошенко після першого туру було багато шансів скоротити розрив та навіть одержати перемогу. Адже тепер передвиборчу боротьбу покинули колишні соратники з Оранжевої революції та численних парламентських коаліцій, які відбирали голоси її електорату.
Другий тур президентських виборів призначили на 7 лютого. Вже на третій день після першого туру Тимошенко намагалася домовитися зі своїм земляком Тігіпком та його партією «Сильна Україна», а також з Яценюком і його «Фронтом змін», аби вони підтримали її кандидатуру. У разі перемоги пообіцяла їм високі державні пости. Тігіпко мав обійняти посаду прем'єр-міністра. Яценюк — ту ж посаду.
Однак лідери цих партій, враховуючи настрої своїх виборців, які дистанціювалися і від Тимошенко, і від Януковича, нічого не обіцяли Тимошенко. У свою чергу Віктор Янукович діяв так само, запропонувавши лідерам партій, які не ввійшли до другого туру, віддати голоси за нього. Пообіцявши, якщо він стане президентом, розпустить парламент та призначить дострокові вибори.
Янукович та його оточення чудово розуміли, що якщо Тимошенко програє президентські вибори, вона намагатиметься взяти реванш на парламентських виборах. Тому одне із завдань, яке йому доведеться вирішувати як новому президенту — нейтралізація та ізоляція Тимошенко, вічного опонента на політичному небосхилі країни.
На відміну від першого, у другому турі в боротьбі за посаду президента України в хід ішли всі засоби. Заборола були опущені, битва була жорсткою та жорстокою. Проведений 7 лютого 2010 другий тур голосування остаточно визначив переможця в президентських перегонах в Україні. Ним став лідер Партії регіонів Віктор Янукович, який отримав 48,95 % (12.481.268 виборців). Юлія Тимошенко набрала 45,47 % (11.593.340 виборців).
Електоральна географія претендентів залишилася такою ж: південний схід та Крим за Януковича, центр та захід — за Тимошенко. Оскільки кожен з кандидатів асоціювався з певним кольором (біло-блакитний у Януковича та помаранчевий у Тимошенко), деякі спостерігачі не без іронії помітили, що в період президентської компанії 2010 року Україна була пофарбована не в традиційний синьо-жовтий колір, а в оранжево-блакитний.
Цікаво, що в бланку для голосування, окрім прізвищ кандидатів у президенти, був і пункт «проти всіх», який відібрав у основних конкурентів більше 1 млн виборців. У першому турі голосування, бажаючи відібрати голоси у Тимошенко, один з кандидатів у президенти України — Василь Гуменюк — перед виборами змінив своє прізвище на «Противсіх», набравши, щоправда, всього 0,16 % (трохи більше 40,3 тис. голосів). У другому турі він закликав своїх прихильників голосувати за Януковича. Після виборів він повернув своє справжнє прізвище, з яким він брав участь (правда, безуспішно) на парламентських виборах 2012 року.
Одразу ж після оголошення офіційних результатів Януковича почали вітати керівники держав. Першими привітали Росія, Білорусь, Польща, США та Казахстан. Тимошенко відмовилася визнати результати виборів й подала позовну заяву до Вищого адміністративного суду України про оскарження результатів голосування, наполягаючи на співставленні більше 900 списків виборців зі списками державного реєстру виборців, що затягнуло б процес перерахунку голосів на кілька місяців. Втім, через кілька днів, мабуть, не вірячи в успіх своєї апеляції, вона відкликала позов. Пояснивши свої дії тим, що суд відмовляється розглянути докази фальсифікацій на виборах та допитати свідків.