Посмертні записки Піквікського клубу
- Автор: Диккенс Чарльз
- Год: 1937
- Язык: украинский
- Переводчик: М. Іванов
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Посмертні записки Піквікського клубу». Краткое содержание книги:
Надалі процедура змінилася, тепер уже Дікенс писав оповідання, а художник змушений був робити до них ілюстрації. На перше місце вийшла розповідь, і як наслідок було створено роман про лондонське життя. Попри всю простоту процесу, Дікенсу вдалося те, на чому горіли інші.
Ілюстрації до перших двох випусків робив Роберт Сімур. Роберт Вільям Басс проілюстрував третій випуск, але його малюнки Дікенсу не сподобалися, тож усю решту ілюстрації робив Габлот Найт Браун, відомий як «Фіз». Із ним Дікенс продовжував працювати все життя. Окреме видання побачило світ 1837 року.
Електронну книгу створено з українського видання: Діккенс Ч. Посмертні записки Піквікського клубу / Чарлз Діккенс; пер. з англ. М. Іванов. — Х. : Одеса: Дитвидав ЦК ЛКСМУ, 1937. — 606 с. — (Серія «Шкільна бібліотека»).
— Містер Додсон у конторі? — спитав містер Фог.
— Тільки но повернувся, сер, — відповів Джексон.
— Попросіть його завітати до мене.
— Слухаю, сер, — і Джексон вийшов.
— Сідайте, прошу, сер, — сказав Фог. — Ось газета. Мій компаньйон зараз прийде, і тоді ми поговоримо.
Містер Піквік узяв стілець та газету, але, замість читати, обдивився поверх неї містера Фога — літнього, худорлявого джентльмена з прищуватим обличчям, у чорному сюртуці, темних штанах і чорних гетрах. Він здавався частиною конторки, за якою сидів, і навряд чи мав пристрастей більше, ніж вона.
По кількахвилинній тиші до кімнати ввійшов містер Додсон, показний, огрядний джентльмен з суворим виглядом та грімким голосом, і розмова почалася.
— Це містер Піквік, — одрекомендував містер Фог.
— А, ви винуватець у справі Бардл і Піквік, сер? — спитав містер Додсон.
— Так, це я, сер, — відповів містер Піквік.
— Гаразд, сер, — сказав Додсон, — що ж ви пропонуєте?
— О! — промовив містер Фог, вкладаючи руки в кишені штанів і відкидаючись на спинку крісла, — що саме пропонуєте ви, містер Піквік?
— Тихо, Фог! — спинив його Додсон, — нехай містер Піквік відповість мені, що має він сказати.
— Я прийшов сюди, джентльмени, — промовив містер Піквік, цілком спокійно поглядаючи на обох компаньйонів, — я прийшов сюди висловити здивовання, викликане в мене вашим листом, і спитати у вас про причини позову.
— Причини… — почав був Фог.
— Містер Фог, — перебив його Додсон, — я буду говорити.
— Вибачте, містер Додсон, — перепросив Фог.
— Щодо причин, сер, — сказав Додсон тоном проповідника, — то вам треба спитати про це ваше сумління й ваші почуття. Ми керуємося, сер, виключно заявою нашої клієнтки. Ця заява, сер, може бути правдива, а може бути й неправдива, сер. Вона може бути імовірна і неймовірна. Та незалежно від того, чи правдива та імовірна й заява, я мушу сказати, сер, що підстави нашого позову міцні й непохитні. Ви — або жертва непорозуміння, або — дійсно ошуканець. Але якби ви спитали мене, сер, як юриста і як чесну людину, про вашу поведінку, я, не вагаючись, сказав би, що маю цілком певну і єдину думку з приводу цього.
Тут Додсон випростався з виглядом покривдженої невинності й глянув на Фога, який ще глибше засунув руки в кишені і, поважно хитнувши головою, тоном цілковитої згоди промовив: „Безперечно!".
— Тоді, сер, — сказав містер Піквік з виразом муки на обличчі, — дозвольте мені запевнити вас, що я — жертва непорозуміння, принаймні в цій справі.
— Сподіваюся, сер, — відповів Додсон. — Хотів би думати, що так воно й було, сер. І якщо ви невинні в тому, в чому обвинувачують вас у цій справі, то ви й справді нещасна людина. Що скажете ви, містер Фог?
— Цілком приєднуюсь до вас, — промовив Фог з недовірливою усмішкою.
— Нашу скаргу, — вів далі Додсон, — складено й подано до суду за законною формою і в загальному порядку. Де наша розсильна книга, містер Фог?
— Ось вона, — відповів містер Фог, подаючи йому квадратної форми книгу в пергаментних палітурках.
— Зміст скарги такий: „Мідлсекс. Сторони: Марта Бардл, вдова, і містер Семюел Піквік. Сума позову— тисяча п’ятсот фунтів стерлінгів. Аторнеї позивачки — Додсон і Фог. Подано 28 серпня 1830 року". Все в порядку, сер. В абсолютному порядку. — Додсон кашлянув і зиркнув на Фога, що й собі сказав: „В абсолютному порядку", і потім обидва вони глянули на містера Піквіка.
— Отже, я бачу, що ви й дійсно маєте намір закласти позов проти мене…
— Бачите, сер? Вам, без сумніву, слід бачити, — відповів Додсон, і на його поважному обличчі промайнула ніби усмішка.
— І позов, дійсно, складено на тисячу п’ятсот фунтів? — спитав містер Піквік.
— Ви можете бути певні, що, якби то залежало від нас, ми визначили б суму втроє більшого розміру, — признався Додсон.
— Я, скільки пригадую, чув, ніби місис Бардл не зменшить її ані на фарсинг[25], — вкинув слово Фог, поглядаючи на Додсона.
— І, безперечно, маєте рацію, — ствердив Додсон. — Справа тільки розпочиналась, і аторнеям не хотілося компромісу, якби навіть містер Піквік і згодився на нього.
— Ви не ставите своїх умов, сер? — сказав Додсон, розгортаючи правою рукою сувій пергаменту, а лівою передаючи містерові Піквіку його копію. — Я краще вже залишу вам копію, сер.
— Добре, джентльмени, дуже добре, — підвівся з свого місця містер Піквік, безсилий стримувати свій гнів. — Я пришлю до вас мого довіреного.
25
Фарсинг - найменша англійська монета, біля копійки.