Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

Попівський наймит

В одній слободі жив піп. От пішов він на базар наймати робітника. Довго ходив по базару, коли це стрічає одного чоловіка та й питає:

— Чи ти наймешся до мене в робітники, на рік?

— Наймусь.

— А скільки ти візьмеш?

— Та я візьму недорого: двадцять карбованців. Але тільки з таким договором, щоб один на другого не сердився і не лаявся. А який із нас розсердиться, то тому одрубать голову.

— Чи так, то й так, — каже піп.

Дає робітникові карбованця завдатку і говорить:

— Я тут ще походжу та дещо куплю, а ти йди до мене прямо додому.

От живуть вони тиждень, другий. Дивиться піп, не робить його робітник свого діла як слід. Що йому робить? Просьби не слухає, а лаять не можна. Піп і каже попаді:

— Давай пошлемо свого робітника в ліс по дрова, там його звірюки з'їдять. Дамо йому поганих волів, щоб не шкода було, як і їх з'їдять звірі.

Прийшов піп до робітника та й каже йому:

— Запрягай отих сіреньких волів та їдь у ліс по дрова.

А робітник не був роззявою, він чув усю балачку попа з попадею та взяв дістав собі пуд прядива, бочку смоли, зробив собі батіг, причепив його до пужална, поклав на віз, запріг волів та й поїхав у ліс по дрова. Заїхав аж на середину лісу і давай рубать дрова. Коли це приходять два ведмеді і заходились ловить волів та їсти. Робітник і каже їм:

– Їжте, їжте, будете ви самі того воза тягти.

Нарубав дров, наклав на віз їх так багацько, що ті воли, яких ведмеді поїли, і з місця б не зворухнули. Тоді взяв половив тих ведмедів, запріг їх у віз, а сам виліз на воза та й поганяє їх батогом.

Приїхав додому, а піп як побачить, що робітник їде ведмедями, то мало не сказився. Робітник випріг своїх «воликів», пустив їх у загін, а сам пішов у хату обідати. Як пішли ж ті «волики» душить та їсти усю скотину, так на ранок остались у загоні тільки одні маслачки.

Посилає піп оп'ять свого робітника до поміщика за грошима, а на думці собі, що там його розірвуть злі собаки. Аж ні, цього робітника сплоха не одуриш. Він запріг своїх «волів», взяв батіг і поїхав править грошей, цілу мірку. Приїжджає до пана в двір, а собаки його й напали. Він їх усіх взяв та й повбивав своїм батогом. Заходить до пана в хату та й каже йому:

— Давай, пане, попові гроші.

— Які? — каже пан.

— Та я ж не знаю. Мене послано, так давай, а то тут тобі й смерть.

— Скільки ж тобі грошей?

Злякавсь пан, одміряв мірку грошей і оддав. Робітник узяв гроші та й поїхав додому. Приїжджає, а піп стоїть біля воріт сам не свій, ворота одчиняє і головою киває, на думці собі: оце чиста халепа з таким робітником.