Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі
- Автор: неизвестен Автор
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 966-03-2737-4
- Жанр: Мифы. Легенды. Эпос
Электронная книга - «Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі». Краткое содержание книги:
— Лишилось, каже, трохи малясу, треба його брату завезти.
Взяли вони ту бочку, а вона важка, винесли її на воза, а він привіз її в гай, поставив посередині, а сам бігає навколо кущів і наче ловить щось. У той час їхав пан, і бачить він, що чоловік щось ловить, а нічого не видно, от він і каже своєму фурманові:
– Іди спитай, що це він ловить.
Прийшов фурман до нього і каже:
— Питає пан, що ти ловиш?
Той чоловік все бігає і каже:
— Я вже одного чорта піймав, а тепер чортиху ловлю, на розмноження, значить.
Пішов фурман до пана і каже:
— Той чоловік каже, що чорта має, а ще чортиху ловить на розвод.
А пан каже:
— Скажи йому, хай він мені чорта покаже.
Приходить фурман знов до чоловіка і говорить, щоб він панові чорта показав. А той чоловік аж відмахується:
— Та ні, не покажу, він втече, і тоді знов його ловити, не покажу. — А сам бігає, ловить і ловить.
Пан дивиться, дивиться і знов посилає свого фурмана, щоб чоловік показав йому чорта. Той і каже:
— Хай дасть мені пан 600 рублів, то вже сім'ю потеряю, а чорта покажу.
А що панові 600 рублів, як він хоче чорта побачити. От і дав йому 600 рублів. Відкрив чоловік бочку, потягнув попа, а той ногу виставив, у малясі, в пір'ї, виставив другу ногу і — прудцем до ставка та в воду…
А пан дивиться та регоче:
— От так чорт патлатий. Як у воду шубовснув. Ладний чорт.
А попові довелося, мабуть, не день, не два сидіти в ставку, від малясу відмочуваться…
Подарунки вітра
Були дід і баба, і дуже вони бідно жили. Свариться баба з дідом: «Відколи я віддалася за тебе, то все бідуєм і бідуєм. І все через тебе».
Мав дід трохи грошей, і взяв він собі за ті гроші гектар поля на рік. І посіяв на тім полі пшеницю.
Ходить дід у поле, дивиться — файна пшениця росте. Каже дід бабі: «Добре нам тепер буде, будемо мати свій хліб». Прийшов він раз на поле, подивився — пшеницю вже можна жати. Нагострив дід серпи, завтра підуть з бабою жати. А вночі звіялася буря з градом, і град побив дідові всю пшеницю. Приходить дід з поля і каже:
— Бабо, побив град нашу пшеницю.
А баба ще гірше свариться з дідом:
— Треба було жати вчора, треба було позавчора!
Набридло це дідові, покинув він бабу й пішов.
Ішов, скільки йшов, і зайшов у ліс. І забачив у лісі хатку. Заходить у хатку, а там якась баба. Привітався він, а баба й питає:
— Куди, чоловіче добрий, ідеш?
А він і розказує, що баба свариться з ним за пшеницю:
— Виросла нам файна пшениця, а вночі звіялася буря з градом і побила всю.
– І в людей побив град?
— Ні, лиш мій гектар побив.
Баба й каже:
— Мої сини — Вітри. Котрийсь із них зробив це. Прийдуть додому, спитаю їх.
Приходить старший син, баба питає його, а він каже:
— Ні, я в тій стороні не був.
Приходить другий син, питає стара і його. І другий каже, що не був у тій стороні. Приходить третій. Мати спитала його, а він засміявся та й каже:
— Так, це я зробив. Але я тобі, діду, допоможу. На оцю скатерку. Як простелиш її, то що схочеш тобі буде. І їсти, і пити — всього доволі.
Дід узяв скатерку й пішов.
За день він додому не дійшов. Довелося ночувати у корчмі. А корчмар каже йому:
— Діду, це корчма, тут усе дають лиш за гроші. Це не те, що у вуйка якогось переночувати і повечеряти задурно.
— Мені нічого не треба, у мене все є, — каже дід. Та бере застеляє стіл скатеркою, і з'явилося на тій скатерці їсти й пити, що хочеш. Сів із дідом і корчмар за стіл, сіла й корчмарева жінка. Наїлися, напилися. А корчмар усе старається напоїти діда.
Напився дід і лягає спати. А корчмар зняв чарівну скатерку зі столу, заховав її, а на стіл поклав іншу. Устав дід рано, взяв скатерку і пішов додому.
Баба забачила діда і знов свариться з ним. А дід їй каже:
— Мовчи, бабо, тепер ми заживем.
І простелив дід скатерку. А на скатерці нічого нема. Баба ще гірше свариться:
— То ти ще й обманюєш мене?!
Думає дід: «Що ж це зробилося зі скатеркою? То, мабуть, Вітер обдурив мене». І пішов дід знову до Вітра. А Вітер каже:
— Діду, як загубив мою скатерку, то дам тобі гаманець. Будеш мати з нього грошей стільки, скільки схочеш. Лиш спорожниш його, а він уже знов повний.
Дід узяв того гаманця і пішов додому.
За день дід не міг дійти додому і знов зайшов до корчмаря. Той зустрів його як старого знайомого. Посадив діда за стіл, п'ють, їдять. Корчмар і запитує:
— Покажіть, діду, ще якісь чудеса. Що у вас є цікавого?
А дід виймає гаманець і показує корчмареві. Спорожнив гаманець на стіл — купа золота! Поклав гаманець у кишеню, тоді витягає, спорожняє — знов купа золота.