Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі
- Автор: неизвестен Автор
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 966-03-2737-4
- Жанр: Мифы. Легенды. Эпос
Электронная книга - «Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі». Краткое содержание книги:
— А куди я піду? Нікуди не піду. Йди сам, як хочеш.
Другого дня пішов чоловік знову на роботу. Приходить незнайомець у білому одязі. Жінка зраділа:
— Добре, що ви прийшли! Був у мене якийсь чоловік, і я йому подарувала гроші, бо не зрозуміла, яка-то потреба. Чоловік мене за це дуже сварив. Тепер я бачу, що ви той, якому він м'ясо й сало тримає, то забирайте швидше, може, хоч за це похвалить.
Як дають, то бери, а б'ють — утікай. І що за перший раз не забрав — повернувся ще раз по м'ясо й сало і усе поніс.
Прийшов її чоловік, а жінка хвалиться, що був Білий і м'ясо з салом забрав.
— Ой, жінко, ти таки немало дурна! Піду я геть від тебе.
— То йди!
Та й пішов.
Йде він день, йде другий, а на третій — зупинився коло якоїсь хати. Здивувало його, що жінка з решетом бігає то надвір, то знадвору до хати.
— Що ви таке робите? — питає.
— Ношу решетом сонце, бо надворі є, а в хаті нема. Я лише зловлю, а воно через дірочки утікає. Якби хтось мені допоміг внести його до хати, то все віддала б.
— А корову дасте? — питає він.
— Дам.
Взяв він дзеркало, так скерував проміння, що зайчик через вікно засвітив до хати.
Жінка зраділа, почала його обіймати.
Але він каже, аби давала корову, бо чоловік може надійти.
Вивела зі стайні корову, ще й грошей дала на дорогу. Задумався чоловік і повернувся додому. Приганяє корову на своє подвір'я і каже:
— Я думав, що ти, жінко, найдурніша, але тепер бачу, що є ще дурніші за тебе. Тому я і повернувся додому.
І вже вони добре жили.
Правда і кривда
Якось жила собі бідна вдовиця. Мала двох синів. Один хлопець був дуже справедливий, другий — несправедливий, бо де тільки міг, всюди чинив кривду. Так мати синів і назвала: молодшого — Правдою, а старшого — Кривдою. Скільки не просила, не умовляла старшого: «Не чини людям зла, будь добрий, справедливий!» — нічого не допомагало. А молодшому говорила: «Синку, стій за себе, не будь такий м'який та дурний!» Та молодший син іншим не міг бути.
Так брати й повиростали: кожен зі своєю натурою — старший з кривдою, молодший із правдою.
Синам не хотілося бідувати при матері. Дорадилися, що підуть шукати собі щастя.
Мати не противилася, думає: «Гірше їм не буде, як є вдома».
З останньої жмені борошна спекла їм по коржеві, поклала й по цибулині до торбин синів, і вони рушили у світ.
Ідуть брати цілий день. Понадвечір прийшли до колодязя й зібралися переночувати. Розпалили вогонь, бо ліс був довкола. Хочуть повечеряти — кожний із свого. Та Кривда думає, як би йому обдурити брата. І каже:
— Знаєш що, Правдо! З'їжмо твого коржа, бо тобі тяжко нести. Потім з'їмо мого!
— Добре, най буде так!
Правда вийняв з торбини коржа. Повечеряли, а що залишилося, Кривда кинув до своєї торби.
Переночували і — в дорогу.
Кривда знову каже:
— Правдо, я голодний!
— Та і я голоден, лиш мовчу!
— Будемо полуднувати.
Посідали. Правда і не розв'язував свою торбину, бо порожня.
Кривда вийняв те, що залишилося від братового коржа. Їсть, а Правді — ні крихітки.
— Дай мені мало! — просить Правда.
— Я, хлопче, не дам, бо хто знає, скільки йти. Може, в дорозі помру з голоду.
Встав, іде далі. А Правда зі сльозами на очах — за ним. Надвечір дійшли до лісу. Посідали, відпочили, збираються переночувати. Кривда почав їсти.
— Дай, брате, й мені! — просить Правда.
— Дам, якщо погодишся, аби тобі одне око видовбав.
Та що чинити? Правда уже зголоднів, аж помирає.
— Довбай, коли так.
Кривда ножем виколов братові одне око й дав за це кусник коржа.
Рано встали, Кривда почав їсти. Правда просить:
— Дай мені!
— Дам тобі, якщо дозволиш, щоб я тобі праву руку відтяв.
— Най буде по-твоєму!
І Кривда відрубав братові руку, дав йому кусник коржа. Правда вже без ока і руки.
Ідуть далі. Правді камінь лежить на серці, та не каже нічого. В обід сіли їсти. Кривда їсть, а Правда просить:
— Дай мені!
— Дам тобі, коли дозволиш видовбати й друге око!
Правда мусив погодитися, бо був дуже голодний.
Кривда виколов братові вже і друге око. За це дав йому кусник коржа.
Ідуть далі. Понадвечір входили до одного міста. Були недалеко, а сил добратися до міста вже не вистачало — геть поголодніли. Кривда ще мав у торбі кусень коржа.
Сів і їсть.
— Брате, дай і мені крихітку!
— Дам, але відрубаю тобі й другу руку!
— Рубай!
Кривда відтяв йому і ліву руку, дав кусник коржа. Потім устав і хотів залишити каліку.