Таємниці аристократів. Детективні історії отця Бравна

— Я не мав на увазі когось з боксерів, — відповів низенький священик.

— Та добре, добре, — з крижаною посмішкою відповів дворянин. — І кого ж тут хочуть вбити? Може рефері?

— Я не знаю, кого хочуть вбити, — задумливо відповів отець Бравн. — Якби я знав, то не став би псувати вам задоволення, а просто допоміг би цій людині втекти. Правду кажучи, я не маю нічого проти змагань професійних боксерів. Та я прийшов сюди, щоб просити вас про послугу. Скасуйте цей поєдинок.

— І більше нічого? — з іронією запитав лорд, гнівно блиснувши очима. — Скажіть, будьте ласкаві, як ви поясните це двом тисячам глядачів?

— Просто скажіть їм, що після поєдинку залишаться живими одна тисяча дев’ятсот дев’яносто дев’ять глядачів.

Лорд Пулі подивився на Фламбо.

— Ваш друг навіжений? — запитав він.

— Зовсім ні! — енергійно заперечив Фламбо.

— Послухайте мене. Уважно послухайте, — продовжував стривожений лорд Пулі. — Все набагато складніше. Щоб підтримати Мальвіолі, приїхало чимало італійців, чи хто вони там. Вони всі такі чорняві, смуглі на нахабні. Ви маєте уявлення, який темперамент в цих людей з півдня? Якщо я повідомлю, що поєдинок скасовано, то за мить тут буде увесь корсиканський клан мафії на чолі з Мальвіолі.

— Мілорде, це питання життя і смерти, — промовив священик. — Швидше зробіть оголошення. І подивимося, хто прибіжить сюди першим. Мальвіолі чи хтось инший.

На обличчі лорда з’явилося зацікавлення, він взяв до рук дзвіночок, який стояв на столі. Клерк з’явився майже миттєво, і лорд промовив:

— Я повинен зробити важливе повідомлення для глядачів. Будьте ласкаві, попередьте обох суперників, що поєдинок доведеться відкласти.

Кілька секунд клерк спантеличено дивився на лорда, ніби це був привид, а потім зник за дверима.

— У вас є якісь докази? — різко запитав лорд Пулі. — Звідки ви про це довідалися?

— Я довідався про це на естраді, на тій, що розташована на пляжі. — чухаючи голову, промовив отець Бравн. — Та ні, помиляюся, не лише там. Я дізнався про це з книги, яку я купив у книжковому кіоску в Лондоні, до речі, дуже дешево.

Він вийняв з кишені невеликий томик в шкіряній палітурці. Фламбо зазирнув священикові через плече і побачив, що це був опис стародавніх подорожей. Один аркуш в книжці був загнутий.

— «Єдиною формою, з допомогою котрої культ вуду[21]…», — почав читати отець Бравн.

— З допомогою котрої що? — перепитав лорд.

— «…культ вуду, — з задоволенням повторив священик, — широко поширився за межами Ямайки, це — поклоніння Мавпі або Богові гонгів. Ця форма культу процвітає в багатьох частинах обох американських континентів, особливо серед метисів, яких зазвичай важко відрізнити від білого населення. Така форма поклоніння духам та принесення жертви в особі людини відрізняється від инших форм тим, що кров формально проливається не на вівтарі підчас урочистого обряду, а в людському натовпі. Під гучні удари гонгів відчиняються двері святилища, і всі можуть побачити бога Мавп. Після цього…».