Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський
- Автор: Шульц Бруно
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Дух і Літера
- ISBN: 978-966-378-264-5
- Переводчик: Андрій Павлишин
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський». Краткое содержание книги:
_________________
Колись я знаходив вихід для своєї енергії в написанні листів, то була тоді єдина моя творчість.
З листа до Анджея Плешневича, 4 березня 1936
* * *
Мені потрібен товариш. Мені потрібна близькість спорідненої людини. Я прагну якоїсь запоруки внутрішнього світу, існування якого постулюю. Безугавно тільки тримати його на власній вірі, нести його всупереч усьому силою своєї перекірливості — то праця й мука Атласа. (…) Мені потрібен спільник для новаторських починань. Те, що для однієї людини є ризиком, неможливістю, поставленою догори ногами примхою, — відбите у чотирьох очах стає дійсністю. Світ наче чекав на ту спілку: досі замкнений, тісний, без подальших планів, він починає дозрівати барвами далечіні, лускати й відкриватися углиб. Мальовані проспекти поглиблюються та розступаються в реальні перспективи, стіна пропускає нас у раніше неосяжні виміри; фрески, мальовані на небосхилі, оживають, як у пантомімі.
З листа до Тадеуша Брези, 21 червня 1934
* * *
Ті листи, які мені вдалося знайти упродовж шістдесяти років, становлять не просто епістолярну колекцію, але передусім своєрідну автобіографію письменника, вони дають значний матеріал до його біографії, численні сліди якої затер час, а свідки переважно загинули. Властиво, увесь відомий нам сьогодні життєпис Бруно Шульца був реконструйований завдяки його листам, із уламків спогадів тих, хто його пережив, і нечисленних документів. Навіть такі елементарні дані, як дата народження письменника, подавалися у різних версіях, або супроводжувалися знаком запитання.
Єжи Фіцовський, зі Вступу до Книги листів
Я зараз майже в цілковитій самотності. Про Юну нічого не знаю вже пару місяців. Нещодавно приїхав до Варшави Ґомбрович і написав мені після тривалої перерви. Зрештою, не маю жодного контакту. Еґґа Гаардт теж принишкла.
Я тепер більше зайнятий у школі, ніж раніше. Намагаюся не дати моєму керівництву приводу звільнити мене, але це мені здається марною справою, бо в разі законодавчого оформлення течій, які нуртують у нашій країні, — вони не потребуватимуть приводу[347]. Дуже невчасно я тепер облаштовую собі помешкання. Я маю дуже гарну кімнату 6 х 6 м і другу, меншу. Я замовив собі тапчан. Роблю це без віри й охоти. Я мусив би ще кілька років тому звільнитися від школи, зайнятися журналістикою. Тоді це було можливо, і я би звик писати на замовлення, а може, навіть знайшов би у примусі певний стимул до писання і певну банальнішу, більш приземлену форму письма.
Як Ти вважаєш, чи слід мені було подякувати Кунцевич і Вітліну за готовність висунути мене на премію?
Напиши мені бодай кілька слів про себе, в якому Ти стані, що поробляєш. Чи почуваєшся Ти трохи краще, чи можу я до Тебе писати, чи це Тебе тепер цікавить? Чи маєш Ти там, у Шрудборові, якесь товариство? Чи навідують Тебе варшавські приятелі? Мене турбує відсутність звісток від Тебе. Здогадуюся, що коли Ти залишаєш мої листи без відповіді, — то, певне, чуєшся недобре. Чи не могла би Ти заспокоїти мене кількома словами?
Дуже сердечно Тебе вітаю і бажаю міцного здоров'я та успіхів.
Бруно
Дрогобич, 31 III 1938
Дорога Ромо!
Вибач, що я дав Тобі своєю мовчанкою привід для занепокоєння. Одного Твого листа я отримав, і, як це зазвичай діється, коли відкладаєш відповідь, — згубилася актуальність контакту, і я не відписав. Другого листа, про який Ти пишеш, я не отримав. Мене дуже тішить нагода побачитися з Тобою. Приїжджай до Трускавця. Це було би мені найзручніше, бо то дуже близько і гарно. Однак я думаю, що, може, лікарі скерують Тебе до Моршина, куди дорога дальша. Трускавець, проте, лагідніший у дії, і більший, і приємніший. Із Твоїх інтимних переживань «серцевих і інших» я висновую, що в Тебе краще зі здоров'ям, і це мене дуже тішить. Моя перерва в писанні, окрім того, пояснюється перебуванням у школі інспектора, а потім моєю поїздкою до Львова, де я впродовж тижня тішився товариством Дебори Фоґель, Промінського і маляра Яніша[348]. Втім, нічого цікавого не трапилося. Ґомбрович написав про мене статтю, яку надіслав до «Kurj. Porann.»[349] Окрім того, він мені повідомив, що Отвіновський напише про мене в «Czasie»[350], — а Лашовський, досі мій недоброзичливець — начебто написав прихильну рецензію для «Prosto z Mostu»[351]. Бреза також щось про мене пише. Ґомбрович пише мені багато компліментів з приводу моєї книжки. Дуже мене тішить, що я зустрінуся з Тобою. Дуже люблю я оті весняні зустрічі. Я облаштував собі кімнату, що мені обійшлося в чималу копійку, — зайве, адже мені, по суті, розкіш і зручність байдужі. Я матиму тепер, окрім Тебе, низку гостей: маляра Яніша, Сандауера, пані Герман[352], але найбільше тішуся Тобою.
Не гнівайся, що я мало пишу, мушу відповісти на відкладені листи, дай про себе знати найближчим часом — дуже сердечно Тебе вітаю.
Бруно Шульц
17 IV 1938
Дорога Ромо!
Я мав до Тебе жаль, що Ти так довго ніяк не реагувала на мою занепокоєність, думав, що, може, сталося щось лихого. Але вже все добре, якщо Ти не забула про мене. Останні кілька днів я почуваюся краще. Хочу обов'язково наприкінці червня поїхати на 2—3 тижні до Парижа. Отримаю від «Czasu» журналістське посвідчення кореспондента цього журналу. Не знаю лише, як отримати пільговий паспорт. Мені здається, що Ти маєш у міністерстві зак. спр. якісь зв'язки. Чи не могла би Ти довідатися, яким чином я міг би отримати у терміновому порядку пільговий закордонний паспорт? Чи на малюнки, які я везтиму з собою, потрібен якийсь дозвіл? 66-відсоткову [sic!] залізничну знижку на польській зал. я отримаю за посередництва профспілки письменників. Можна також клопотати у французькому посольстві про залізничну знижку на франц. залізниці, але я не знаю, як це робиться. Мені здається, що муситиму приїхати 25 червня (після закінчення [навчального] року) до Варшави. Дуже розраховую на Твою здатність і бажання допомогти, на Твою завжди вірну й добру готовність. Хочу вступити до ПЕН-клубу і просив уже Ґомбровича в цій справі.
347
Шульц висловлює у прихованій формі своє занепокоєння у зв'язку з лобіюванням ультраправими та націоналістичними осередками антисемітських законів і расистськими тенденціями (так звані numerus clausus, numerus nullus), спрямованими на виключення з публічного життя (скажімо, звільнення з посад у бюджетних установах, у т. ч. школах) громадян єврейської національності та єврейського походження.
348
Див. примітку 1 в листах до Рудольфа Отенбрайта (у електронній версії — прим. 103).
349
W. Gombrowicz, Twórczość Bruno Schulza, «Kurier Poranny» 1938, № 112 (Dodatek Artystyczno-Literacki «Apel», № 31).
350
Стефан Отвіновський (1910—1976) — польський прозаїк, драматург і журналіст. Отвіновський нічого не публікував про Шульца в часописі «Czas».
351
Інформація помилкова — у «Prosto z Mostu» ніколи не публікувалися жодні прихильні до Шульца рецензії, ні Лашовського, ні будь-кого іншого.
352
Ізабелла (Зюна) Герман (1902—1964) у своєму домі у Львові провадила своєрідний мистецький салон, де зустрічалися малярі, письменники та актори. Після німецької окупації Львова в 1941 році опинилася в ґето, звідки друзі переправили її до Варшави, де вона мешкала до кінця окупації під зміненим прізвищем Чермакова. Після війни займалася перекладами і культурною публіцистикою під псевдонімом Феліція, написала спогади про Бруно Шульца.