Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
Згідно з переказами, для чоловіків діяв мусульманський дрес-код, або чоловічий хіджаб, що дуже нагадував юдейські традиції. Коротко його можна описати так:
• У всі часи обов’язковим вважається прикривати так звані осоромні місця, awratain, від пупця до коліна, спереду і ззаду.
• Вказані ділянки тіла заборонено оголювати на людях, як і дивитися на них (виняток становлять лише одружені пари).
• Чоловік повинен покривати awratain під час молитви.
• Штани не повинні сидіти штивно, мають бути широкі та непримітні.
• Одяг не повинен бути схожий на такий, який зазвичай вважається жіночим костюмом.
• Заказано вибирати тонку тканину, з-під якої просвічується тіло, тоді awratain так само опиниться на виду.
• Вбрання не має бути одягом слави, гордості або марнославства.
• Одяг не повинен бути зроблений з чистого шовку.
• Чоловікам заборонено носити навіть нечисте (з домішками) золото228.
У наш час ортодоксальні священнослужителі придумали ще кілька нових правил: відомі західні марки одягу чванькуваті, відтак обирати їх заборонено, адже мусульманин одягається просто й скромно. Фанатики подають надумані правила для сучасних вірян винятково з негативної позиції супроти немусульман. Мусульманин повинен відмовитися носити одяг людей, які належать до інших релігій чи не належать жодній. Ось кілька прикладів:
Мусульманин покликаний одягатися так, аби різнитися від немусульманина зовнішнім виглядом і вбранням, бо так велить іслам. Окрім того, мусульманин не має права носити одяг, характерний для кафіра. Що ж до краваток, то якщо людина може без них обійтися, це на краще. Однак, якщо комусь конче потрібно носити цей елемент одягу, то в цьому немає нічого страшного, Іншаллах! Проте ця особа повинна переконатися в тому, що краватки виготовлені не з натурального шовку й на них не зображені хрести та тварини229.
Мотивувала такі заборони потреба в автентичності, але не страх через те, що мусульманин напне на себе одежу інаковірних. Згодом, мовляв, це спроектує їхню аморальну поведінку та негативні якості на власну віру. З метою заохотити носити одяг часів пророка Магомета мусульмани придумали аргумент, мовляв, чоловіки обирають собі жінок, які слідують настановам ісламу на його ранніх стадіях, тобто «повністю покритих, із поглядом благочестивим».
Хіба ж це не логічно, якщо ми, чоловіки, так чинимо, то й наші дружини задоволені тим, як ми одягаємось і поводимося? Чи не лицемірство – вимагати від жінки носити хімар (khimar) чи нікаб (nikab), а самим розгулювати в рожевій спокусливій футболці, привабливих джинсах, в окулярах від сонця й вирівняною борідкою?
На ці риторичні запитання, звісно, відповідають по-різному. Виникає зворотне питання, чи довгі бороди, що мали б підкреслювати маскулінність, настільки привабливі для жінок, на що зовсім не зважає мусульманське духовенство.
Накидка тут уже була
Розподіл статей і вуалей для жінок (за винятком жінок-рабинь) був уже поширений серед мешканців Середземноморського узбережжя в різних культурах і релігіях, коли мусульманство лише зародилося. Мусульманству як новій релігії приписують релігійну значущість для деяких місцевих звичаїв, включаючи вже наявні правила одягання. Аналогічно до того, як кіпа (kippah) урешті-решт стала символом юдаїзму, хоч і походить зі середньовічної західної католицької церкви, мусульманство запозичило традицію покривання голови в інших культур. Тоді мусульманські духовні лідери й учені задекларували накидку як власний атрибут доброчесності230.
Суворі мусульманки в абаях, які під час моєї відпустки із Занзібара до Дар-ес-Салама запевняли мене, що я мушу одягнутися так, як вони, – ці жінки навіть не здогадувалися про те, що християнський отець церкви Тертуліан іще п’ять століть до зародження мусульманства вимагав, аби незаміжні жінки Карфагена покривали голови, проте ті відмовилися.
Вуаль як головний убір протягом сьомого століття арабська культура запозичила з Сирії, де мусульмани, захопивши країну, перейняли вид накидок, які носили представниці християнської еліти. За часів пророка Магомета жінки не мусили покривати голову та шию, як робить зараз більшість мусульманок.