Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
Іще один авторитетний отець церкви Августин (354–430 рр.) підкреслював владність чоловічої статі: чоловіка створили для того, щоб керувати жінкою так, як «розум управляє плоттю». Цей єпископ, якого визнала святим римо-католицька церква, походив, як і Тертуліан, з Північної Африки і помер у Гіппоні (сучасна Аннаба в Північно-Східному Алжирі). На основі власного сексуального досвіду, здобутого у молодому віці, Августин вважав, що людська природа нездатна самотужки практикувати силу волі219.
Для багатьох християн-неофітів упродовж перших трьох століть моральна свобода контролювати себе була синонімом до християнського заклику. Куди пізніше поділася ця сила волі? Оригінальна християнська розповідь про свободу вибору, самоконтроль і відповідальність урешті-решт перетворилася на історію про рабську покірність гріхові, а гріх здебільшого асоціювався з темою сексу та насолоди220.
Учення Августина про успадкований гріх змістило питання важливості людської сили волі на задній план. Він вимостив дорогу для впертих західних уявлень про сексуальну мораль, що відлунювала ще довго після того, як вижила себе ідея покривання голови християнок. Повинність покривати голови під час церковної меси в римо-католицькій церкві втратила свою актуальність аж 1965 року. У південно-європейських і латиноамериканських країнах, а також в православній церкві східного обряду жінки під час богослужіння накидали на голову хустку або коротку мереживну вуаль. У деяких протестантсько-християнських громадах Південної та Північної Америки жінки мали на голові капелюшок на вимогу певних інтерпретацій біблійного тексту221. У більшості церков не існувало спеціальних приписів щодо покривання голови, утім деколи жінок просили вдягатися до церкви скромно. Улітку 2014 року мереживні накидки вже лежали при вході до собору Трої у Франції, поряд зовсім ненав’язливий текст: «Пані та панянки, ці шалі до вашого розпорядження, якщо ви вважаєте, що мусите покрити голову з поваги до цього собору». Ніхто нікого більше не змушує. Жінки можуть обирати самі, проте впадає в око, що прохання виявляти повагу адресоване винятково жінкам.
Християнство заохочує чоловіків і жінок стримувати себе в їжі та питві, одягатися просто й скромно, при цьому бажано висловлювати солідарність з обділеними щастям у цьому світі, не важливо – вороги вони вам чи друзі. Водночас колишні отці церкви, а згодом теологи століттями намагаються підкреслити відмінність між чоловіком і жінкою. Отже, вони прагнуть захистити авторитет чоловіків і їхню ж слабкість, що виявляється у формі сексуального збудження, встановлюючи обмежувальні правила для жінок, особливо в царині одягу. Проглядається певна логіка: що слабкіший наголос на самоконтролі чоловіка, то виразніше звертають увагу на повинність жінки приховувати певні частини тіла.
Раніше жінкам не дозволяли носити чоловічий одяг, а чоловікам – жіночий, позаяк Господь такого не терпить, на що вказує біблійний текст Першого, чи Старого, Заповіту222, – правило, якому мусили коритися однаково юдеї та християни (воно й досі не втратило чинності). Тим часом і чоловіки, і жінки дедалі частіше обирають довгі штани або джинси з піджаками, які в більшій частині світу вже не сприймаються як суто чоловічий одяг. Це явний приклад того, наскільки змінилися погляди на одежу.
У першій половині минулого століття, ба навіть трохи по тому європейським дівчатам забороняли з’являтися до школи з оголеною шиєю, голими руками і ногами чи колінами. У наш час християни майже не відрізняються одягом від усіх інших, хоча все ще залишаються групи ортодоксів, які одягаються стриманіше чи навіть похмуріше, ніж їхні чутливі до моди сучасники. Існують також і ревно побожні жінки, що ходять до церкви лише з покритою головою223. Правила стосовно одягання, що беруть початок з біблійного тексту, більшість християн двадцять першого століття переважно не тлумачить буквально: вони змістили ці примусові приписи в культурну площину патріархальних отців церкви. То помітнішою видається буквальність сприйняття давніх настанов і релігійних переказів щодо одягання, які іслам інтерпретує вустами багатьох мусульманських священнослужителів. Ця виразна буквальність особливо проглядається у зростанні уваги до покривання тіла серед вірних мусульман минулих років.