Соло бунтівного полковника. Вершина

Але коли в подібну ситуацію потрапив ще один бізнесмен, близький до Талимеризіби, глава Адміністрації захвилювався. Річ у тім, що і Назаров, і Бойченко входять у групу осіб, що вже кілька років здійснює план з уведення в найвищу владу держави своїх людей. Мета проста, як шип троянди: здобути владу. Адже влада — це гроші. А для людей, що просували у владні структури своїх, гроші — понад усе. Мільярди, які вони вже встигли накрасти, їх не задовольняли. Грошей завжди мало — ось кредо таких, як Назаров, Бойченко та інших. І як ті капітали накопичено — байдуже. Навіть якщо ціною горя і смерті інших людей. Навіть якщо це гроші, отримані від розповсюдження наркотиків.

Талимеризібу визначили в «монархи» не відразу. Спочатку його обкатали на незначних посадах, від яких вимагалося лише відданості й чіткого виконання того, що загадували «куратори». Дмитро Михайлович очікування хазяїв виправдовував. Він не щурував, не намагався показати, що розумніший за інших, не пнувся в лідери групи.

Майже не змінилося становище навіть тоді, коли Талимеризібу через неймовірні зусилля й витрату кількох десятків мільйонів доларів прилаштували на посаду глави Адміністрації Президента. Поставши в іпостасі другої людини в державі й на ділі піднявшись над своїми хазяями, Дмитро Михайлович не заривався, поводився коректно, але обговорював майбутні й поточні плани на рівних, обстоюючи свою думку, даючи зрозуміти, що і з ним тепер потрібно рахуватися.

Назаров і компанія, як і раніше, були певні в беззаперечній керованості Талимеризіби, а він з певного часу почав свою гру, використовуючи владу, близькість до Тіла й не в останню чергу — свої природні дані: розум, хитрість, підступність, упертість і нахабство. Перебуваючи під подвійним впливом — і Президента, і групи мільярдерів — Дмитро Михайлович грав свою гру, використовуючи і тих, і тих, щоб досягти власної мети. Мети не такої вже й нереальної і до якої не так уже й далеко. «Тільки б дійти до вершини, тільки б узяти в руки булаву — і ви всі відчуєте, що таке справжня сильна влада. Кожен із вас посяде те місце в суспільній і державній ієрархії, на яке вкажу я». Ось кредо цього державного діяча, який поки що плазує перед Президентом, виказуючи неприхований сервілізм, і помалу розпрямляє спину в присутності своїх грошовитих благодійників.

Саме в цей тераріум планував увести свою людину Богдан Данилович. Саме для цього він вибив у голови СБУ посаду, на яку хотів спочатку призначити Віктора Яругу, а потім вирішив увести туди співробітника, який весь час готувався до нелегальної роботи. Що саме ця людина має виконати одне з найскладніших і найнебезпечніших завдань у загальному плані Богдана Даниловича, знав лише він — полковник Зорій.