Соло бунтівного полковника. Вершина
- Автор: Сахно Анатолій Іванович
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Ярославів Вал»
- ISBN: 978-617-605-043-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Соло бунтівного полковника. Вершина». Краткое содержание книги:
Тут є все: вічні загадки життя, смертельні ризики і безглуздя смерті, благородство ідеалістів та інфекція цинізму; тут є карколомні сюжетні ходи, гостра інтрига.
Це роман-смерч. З роману б’є несамовита енергія зла й підлості, він перейнятий катастрофальними передчуттями. Але в ньому й тонко жебонить надія, що людина вистоїть проти всіх нелюдських спокус і випробувань, якщо…
— Версії висуватимемо потім. Зараз бери ще хлопців і дуйте на дачу Бойченка. Усе прочесати, перелопатити, перетрусити. Поки що — з добровільної згоди його рідних. Потім буде дозвіл прокурора, і зробимо капітальний обшук, — Симко дав зрозуміти, що інструктаж закінчено.
— Петре Миколайовичу, — Микола не поспішав виконувати наказ Симка, — як я зрозумів із розповідей охоронців, на дачі Бойченка нікого з його рідні немає. Можливо, вони там ніколи й не бували. Принаймні я так зрозумів.
— Тоді вперед, шмалять без будь-якого дозволу. Візьміть «Беркут», тільки глядіть там, без трупів.
— Товаришу підполковнику… — почав було Микола.
— Я сказав — уперед, — різко перебив його Симко. — Уперше, чи що?
Старший лейтенант мовчки крутнувся на місці й швидко пішов до міліцейської машини.
— Зараз розбігаймося, кожен по своїй лінії збираймо все, що зможемо, завтра сюди, — Зорій потиснув Симкові руку.
Опівночі їхати на роботу не хотілося. Але Богдан Данилович знав — там його чекає Яруга.
6
Зорій зазирнув у кабінет Яруги. Той сидів за столом і щось читав.
— Вікторе, ходім до мене. Чаю хоч вип’ємо. До ранку ще далеко.
— Та я вже стільки його випив, чекаючи вас, що аж із ушей капає.
— Нічого, за компанію ще вип’єш.
У кабінеті Богдан Данилович поставив електричний чайник, увімкнув обігрівач.
— А тепер поміркуймо, — Зорій відкинувся на спинку стільця. — У проміжку в кілька днів побито двох майже найбагатших в Україні олігархів. Побито по-звірячому. Ще не факт, але, схоже, дубасила одна й та сама людина. Хоча того, хто здатен так скалічити собі подібного, людиною назвати можна лише умовно. В обох випадках нападник жодних слідів не залишив. Крім, звичайно, слідів на тілах постраждалих. Якщо у випадку з Бойченком підтвердиться, що бив лівша, це буде єдиною прив’язкою до версії про причетність до цих злочинів нашого «Терориста». Те, що його сьогодні (чи пак уже вчора) бачили в Києві, ще не підтверджує нашої версії. Але нині інших зачіпок немає. І твої агенти поки що не дають інформації про місцеперебування Пацька. Побачить побачили, а де він — хрін його знає. Ти з агентом, який повідомив про це, зустрівся?
— Ще ні, домовився на завтра.
— Швидше все треба робити, швидше.
— Богдане Даниловичу, насправді припущення щодо причетності Пацька до замахів на життя Назарова й Бойченка дуже слабкі. І насамперед — незрозумілі мотиви. Більше того, навряд чи олігархи хоч коли-небудь перетиналися з Пацьком. У них зовсім різні життєві орбіти. Правда, якщо врахувати інформацію, яку ми вже отримали про Пацька, для його вчинків не треба ніяких мотивів.
— А в нас нині є якісь інші варіанти? — Зорій поклав у чашки пакетики з чаєм, налив окропу. — Може, щось новеньке підкине Симко? Його хлопці зараз шмаляють дачу Бойченка. Та й по місту серед криміналітету в міліції кращі агентурні позиції, ніж у нас. Залишається дочекатися ранку. Може, він принесе якісь новини. Давай, Вікторе, йди до себе, трішки покемаримо на стільцях. Нам до цього не звикати.
7
Розбудив Зорія дзвінок мобільного телефону. Полковник повільно підвівся зі стільців, на яких мордувався кілька годин. Боліли боки, у скронях тенькало, наче після перепою.
— Алло! — ледве проскрипів Зорій.
— Богдане, вибач, що так рано, — голос Петра Симка звучав зморено і в’яло, — але щойно зателефонував лікар із Феофанії — Бойченку зробили операцію. Як тільки ми від’їхали, привезли якесь світило з Німеччини, що практикується на внутрішніх органах. Мабуть, приватним літаком. Коротше, п’ять годин тривала операція. Усередині все заштопав і заявив упевнено, що олігарх житиме. Виявляється, у Бойченка найбільше постраждала голова — робили йому якісь обстеження на унікальній апаратурі. Якщо всередині, можливо, все й загоїться, то з головою можуть бути проблеми.