«Аристократ» із Вапнярки
- Автор: Чорногуз Олег Федорович
- Год: 1979
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - ««Аристократ» із Вапнярки». Краткое содержание книги:
Сідалковського Стратон Стратонович, здавалося, не помічав. Це була Ковбикова манера: випробувати відвідувача, дати йому відчути свою вагу і авторитет. Особливо того відвідувача, якого ти вже хоч трохи знаєш.
— Я вас сердечно вітаю! — промовив Сідалковський.
— І я вас теж,— відповів Ковбик і потягнувся до графина з водою.
«Видно, палить,— подумав про нього Сідалковський.— Ковбик гасить жар своєї душі, як залишки вчорашнього вогнища».
— Ви, сподіваюсь, мене впізнали? — запитав Сідалковський після того, як Ковбик зробив чотири ковтки — три довгих і один короткий, але затяжний.
— Ще б пак: граф Сідалковський!
— Євграф,— поправив Сідалковський.
— Гадаю, вам «граф» більше пасує...
— Так мене величали на флоті...
— А де служили? Де плавали?
— Та усіх портів не перелічити,— Сідалковський сів і заклав ногу на ногу.
— А все ж? — підвівся з-за столу Ковбик.
— Генуя, Венеція, Одеса...
Ковбик розуміюче посміхнувся. Сьогодні він був у настрої.
— І що ж вас привело до прозаїчного Кобилятина-Турбінного?
— Попутний вітер і записка Слави Мурченка...
— Мтак! Слава казав! Казав! Ми вас уже давно ждемо. Усі наукою займаються, а бонітувати книги нікому. Як там наш доблесний комсомолець? — Ковбик скрутив записку Мурченка трубочкою, навіть не заглянувши в неї.
— Дякую, нічого,— на правах Славиного приятеля відповів Сідалковський.— Все гаразд. Працює...
— Ви мені скажіть, Сідалковський, таке...
Сідалковський насторожився і під поглядом Ковбика несподівано встав. Тепер він сам собі нагадував телеграфний стовп на танцмайданчику. Не знав, куди подіти руки, погляд з Ковбика чомусь перескочив на його масивне прес-пап'є, схоже на дитячу гойдалку, потім на букет гостро відточених різнокольорових олівців, на купу газет та журналів... Ліворуч від Ковбика на столі у вигляді літери «П» сиділи, як декоративні песики, прив'язані на спіральних ланцюжках, три маленьких телефони: блакитний, червоний і зелений. Вони, здавалося, кожної миті готові були підстрибнути і, накинувшись на відвідувача, загарчати. Все це створювало гнітючу атмосферу, й у відвідувача, котрий проникався до господаря особливою повагою, несподівано підвищувався тиск.
— Та сідайте! Не стовбичте перед очима! — Ковбик, як усі низькорослі, у душі недолюблював цибатих. Вони в ньому одразу викликали якусь нездорову заздрість і неприязнь.— Сідайте! — Стратон Стратонович застромив цигарку в мундштук і черконув запальничкою. З неї бризнули бенгальські іскорки, але вогню не було.— Маде ін Одеса,— пробасив Ковбик і поліз до лівої кишені, витягуючи звідти сірники.— Це маде ін Білорусія. Вигідно, зручно, надійно.— Цигарка задиміла.— Так ви мені ото скажіть, а як оце ви втесалися в члени польської делегації?
— Їхав в одному купе з ними. Вийшов — прийняли за члена делегації. Жертва стандарту,— Сідалковський опустився на стілець, але вже не як звинувачуваний перед слідчим.
Ковбику сподобалася відвертість Сідалковського, і він теж, як кажуть, пішов ва-банк:
— Анонімок не пишете?
— Гарний почерк не дозволяє,— посміхнувся Сідалковський.— Боюсь анонімками почерк зіпсувати.
— Гм,— мугикнув своє улюблене Ковбик.— Можливо, й так. Про ваш почерк я вже начувся. Славатій розповідав.
Ковбику Сідалковський сподобався, але не одразу, оскільки той мав два явних, на погляд Стратона Стратоновича, недоліки: високий на зріст та забагато інтелігентності. Ні того, ні іншого Ковбик не терпів. Про зріст ми вже казали, а до «гнилих інтелігентів» (за його власним висловом) він мав природжену неприязнь. «Коли я гуси пас, воно сиділо на нічному горщику і йому няні грали полонез Огінського»,— постійно говорив він.
Та Сідалковський, виявилося, теж колись пас гуси, і лід на душі Ковбика почав танути — хоч крига ще не йшла, але сонце вже пригрівало. Особливо припекло воно, коли Ковбику здалося, що Сідалковський розгубився і навіть збирався почервоніти. Стратон Стратонович це розцінив позитивно і сказав:
— Я не проти. До роботи можете приступати хоч завтра. Прописка є?