Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
— Так вирішили Дванадцятеро Відлюдників: не втаємничувати своїх наступників у Заповіт Конора МакКоя. Як і за попередніх часів, архів Старшого Сина став надбанням лише Голови Ради. Тепер я вважаю, що тут вони припустилися помилки. Якби Ілона знала про Заповіт, то не стала б мовчати. Тоді б ми мали більше часу на підготовку до зустрічі з Послідовниками. — Стоїчков підвівся з крісла. — Зарено, відкривай портал. Ми втрьох ідемо до Зали Дванадцяти.
— На жаль, не можу, — відповіла княгиня, позирнувши на настінного годинника. — До нас прибули посли з Еперу, і о четвертій я мушу бути на прийомі в їхню честь. А знайомство з архівом кількома хвилинами чи навіть годиною не обмежиться.
— Що ж, тоді я піду з Марікою. А для решти призначу на сьогоднішній вечір позачергові збори Ради. Тоді ми без поспіху все обговоримо. Шкода, що Стеніслава з нами не буде — біля найближчого порталу він опиниться лише через три чи чотири дні. Я простежу, щоб йому негайно надіслали звістку, а поки в Раді його замінить Маріка. Це безпрецедентно… Проте й ситуація в нас безпрецедентна.
Княгиня згідно кивнула і з усмішкою глянула на небогу.
Маріка відчула легке запаморочення, уявивши себе в Залі Дванадцяти, за одним столом з Анте Стоїчковим, тіткою Зареною, Арпадом Савичем, Ендре Міятовичем, Драженом Івашком… Тут вона згадала, що віднедавна Флавіан також є членом Ради. Ця думка миттю протверезила її.
— Маріко, — тим часом мовила тітка, — як закінчиш знайомитися з архівом, повертайся сюди й сміливо проходь до спальні — відпочинеш перед зборами Ради. Я подбаю, щоб там нікого не було.
— Дякую за турботу, тітонько, та краще я повернуся до Норвіка.
Княгиня сплеснула руками.
— Що за дурниці! Нікуди я тебе не відпущу. Тепер ти залишишся в мене. У тім світі небезпечно.
Маріка передбачала таку тітчину реакцію. Вона вперто похитала головою:
— Я мушу повернутися. Там залишились Аліса і мій батько. Я не можу кинути їх.
— Але ж Послідовники, Заборона…
— Все буде гаразд, обіцяю. Зрештою, за шість тамтешніх років зі мною нічого не сталося. Крім того, якщо Послідовники стежать за замком, я маю поводитись як звичайно, щоб не насторожити їх. А моє раптове зникнення може призвести до дуже небажаних наслідків.
Княгиня збиралась була заперечити, але тут утрутився Стоїчков:
— Я згоден з Марікою, Зарено. Поки Рада не розгляне ситуацію й не ухвалить певних рішень, усе має залишатися як раніше. Гм… Тільки от що, Маріко. Ти точно впевнена, що про твій новий портал ніхто зі сторонніх не знає?
— Ніхто, — без вагань відповіла вона. — Аліса сама прибирає в своїх кімнатах, вона не тримає покоївки. Інша прислуга до її спальні та кабінету не заходить.
— А друзі, подруги?
— Хлопців Аліса до себе не водить, а подруги… — Маріка на мить замовкла, згадавши про Джейн. — Відколи я почала будувати портал, до неї не заходили подруги. До того ж ми постійно тримали шафу зачиненою.
— Це добре. Як я розумію, для подорожей між нашими світами ти завжди користувалася своїм мишковарським порталом. Так?
— Так. Лише маминим, і ніяким іншим. А в чому річ?
— Якщо той хлопець, Кейт, служить Послідовникам, то вони, безумовно, знають про давній портал Конора. А шлях між ним та твоїм мишковарським порталом, образно кажучи, вже давно второвано. Із Конорового Заповіту випливає, що Послідовники здатні відкривати чужі портали. І хоч я не уявляю, як можна, навіть відкривши портал Конора, дотягтися до мишковарського, зайва обережність не зашкодить.
— Ви просите вимкнути портал у Мишковарі? — запитала Маріка. Ця ідея їй геть не сподобалася.
— Я не просто прошу, а наполягаю. Не стану навіть переконувати тебе. Ти й сама розумієш, що так буде правильно.
Маріка скрушно зітхнула. Вимкнути портал, означало розірвати його зв’язок з рештою порталів. Такий портал не називали мертвим, бо в будь-який час господар міг його знов увімкнути й під’єднати до „сім’ї“. Проте Маріку, яка ставилася до порталів, мов до живих істот, це мало втішало — адже, вимкнувши свій портал, вона прирече його на тривалу самотність, ізольованість від усього світу, фактично на ув’язнення в чотирьох стінах її кабінету…
— Так, пане Стоїчков, — пересиливши себе, погодилася Маріка. — Портал справді треба вимкнути.
Вона подумала, що варто сходити наостанок у Мишковар, щоб забрати звідти свій халат та книжку для Аліси, але потім відмовилася від цього наміру. Якщо вона знову побачить материн портал, уже приречений на вимкнення, їй стане ще гірше. Знаменитий роман про лицаря Садовану напевно знайдеться і в тітчиній бібліотеці, а халатів у Норвіку не бракує — одним менше, одним більше, без різниці.