Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
Розділ 15
— Ну, нарешті! — полегшено мовив Кейт, коли з-під ґобелена полилося слабке золоте сяйво.
Джейн миттю скинулась і перевела погляд на портал.
— Давно пора, — сказала вона. — А то я вже хочу в… Кейте, ти не прибереш цю штору?
— Не варто, — відповів він. — Гадаю, Маріка звикла зустрічати на своєму шляху ґобелен. А коли його не буде, ще може спіткнутися з несподіванки.
Джейн тихенько захихотіла:
— От було б видовище, якби ця манірна принцесонька гепнулася на підлогу!
Сяйво повільно яскравішало і зрештою стабілізувалося. Так минуло п’ять хвилин. Потім ще десять. Маріка не з’являлася.
— А твоя відьмочка не така вже й вправна, — з відчутною зловтіхою констатувала Джейн. — Он як довго марудиться з порталом.
Кейт пропустив повз вуха сестрині слова. Він був дуже стурбований, його охопило тривожне передчуття. Із записів детектора він знав, що Маріка швидко відкриває портал і ніколи не зволікає з переходом. А зараз коїлося щось незрозуміле…
Втомившись від чекання, Кейт підійшов до порталу й відхилив убік ґобелен. Як звичайно, простір під золотою аркою було затягнено густим білим туманом.
— Виходь же, Маріко! — прошепотів він з притиском, хоча й розумів, що по той бік його не почують. — Ну, виходь!…
Проте Маріка не виходила. У Кейта з’явилася спокуса самому ввійти в портал, але він стримався.
Зненацька арка замиготіла, а туман під нею згустився і набув сизуватого відтінку. Так тривало секунд п’ятнадцять-двадцять, потім портал згас. Миттєво.
— Що сталося? — запитала здивована Джейн.
— Не знаю, — розгублено відповів Кейт. — Мабуть, Маріка передумала. Або її щось затримало. Чи, може, там, де вона зараз, виникли якісь проблеми з порталом.
— То що нам робити?
— Те, що я вже пропонував. Повернімося до себе. За Ґрінвічем уже близько п’ятої, якщо не більше. Сядемо в машину, поїдемо до Норвіка і там поговоримо з Марікою та Алісою.
— Тоді давай прямо до них, — запропонувала Джейн. — Не хочу більше чекати. Ти ж можеш відкрити портал Конора МакКоя?
— Так, можу.
— То відкривай. Як не застанемо Маріку, розбудимо Алісу.
Кейт погодився з сестрою. Йому також не всміхалося далі чекати, та й їхати тридцять миль морозним ранком не надто кортіло. Він згорнув ґобелен в акуратний рулон, закріпив його над порталом, після чого видобув з кишені свій Ключ і ввів першу команду.
Проте, замість запиту наступної інструкції, на дисплеї з’явилося повідомлення.
Збій при ініціюванні зв’язку.
Під’єднаний до системи пристрій не функціонує.
— От чорт! — тихо вилаявся Кейт і повторив команду.
Результат був такий самий.
— От чорт! — знову сказав Кейт, уже голосніше і з переляком.
Джейн підійшла до нього й поглянула на дисплей Ключа.
— Що сталося, Кейте?
— Точно не знаю, — відповів він, ледве стримавшись, щоб не гримнути на сестру. — Або щось із Ключем, або…
Не договоривши, він дістав сестриного Ключа й віддав команду на встановлення контакту з порталом. Оскільки цей Ключ не був налаштований на Марічин портал, він мав повідомити про помилку доступу. Проте й на його дисплеї з’явився звіт про збій при ініціюванні зв’язку.
— Кейте, я вимагаю пояснити…
— Мовчи, Джейн! — відрубав він. — Чекай мене тут.
Кейт вийшов з кабінету, перетнув спальню, вже зовсім навшпиньки прокрався до вітальні, а звідти перейшов до суміжних покоїв і, проминувши кілька кімнат, опинився перед масивними дубовими дверима. Лише тоді він помітив, що Джейн невідступно йшла за ним. Але лаяти її не став.
— Де ми? — запитала вона.
— Як я розумію, це особисті апартаменти Стена, брата Маріки, — пошепки відповів Кейт. — А це, — він кивнув на двері, — мабуть, його кабінет. Принаймні, там є портал.
— Ми ввійдемо туди?
— Ага, вже. Двері зачинено на замок, а ведмежатник з мене кепський.
— То навіщо ми прийшли?
— Навіщо ти прийшла, не знаю. А я — ось для цього.
Він скерував на двері свій Ключ і віддав команду ініціювання. Відповідь була негайна та катеґорична:
У доступі відмовлено.
Так само повівся і Джейнин Ключ.
— Ходімо назад, — понуро мовив Кейт.
Не зронивши по дорозі ні слова, вони повернулися до Марічиного кабінету. Вже без жодної надії Кейт знову спробував ініціювати портал, відтак недбало кинув обидва Ключі на стіл, важко гепнувся в крісло і втупив бездумний погляд у протилежну стіну.