Вождь червоношкірих (Збірник)

І кого ж я зустрічаю у дверях, як не Мейм — божественну в синій дорожній сукні та з маленькою валізкою у руках. Виявляється, її сестра Лотті Белл, яка працює друкаркою у Тера-Готі, наступного четверга виходить заміж; Мейм збирається пожити у неї тиждень, щоб допомогти підготуватися до весілля. А зараз Мейм чекає на товарний фургон, який відвезе її до Оклахоми… Я висловив деякий сумнів у прудкості та зручності товарного фургона й запропонував сам відвезти дорогоцінний товар. Мамця Дуган не бачила причин відмовлятися від моїх безкоштовних послуг; за півгодини ми з Мейм вирушили на південь у легкому літньому фургоні, вкритому білою парусиною.

Бог свідок, ранок був надзвичайний. Приємний вітерець пестив ніздрі пахощами польових квітів і трав, зайченята з білими пухнастими хвостиками раз у раз, граючись, вибігали на дорогу. Вороння помчало назустріч виднокраю, який наближався так швидко, що хотілося його скрутити, наче шворку для білизни. Мейм базікала без упину, щебетала як маля і про свій колишній дім та шкільні витівки, і що їй подобається, а що ні у дівчатах Джонсонів, які мешкають на тому боці вулиці. Й жодного слова про Еда Кольєра, їжу чи подібні невеселі теми. Десь ополудні Мейм оглянула багаж і зауважила, що кошик з обідом залишився вдома. Я міг би по дорозі знайти пристойний генделик, але оскільки Мейм не переймалася з цього приводу, я промовчав. Знаючи ставлення Мейм Дуган до харчу, я намагався не згадувати у розмові провізію.

Зараз я збираюся пояснити, як я змилив із дороги. Шлях був старий і сильно заріс травою, поруч зі мною сиділа Мейм, узурпувавши левову частку моєї уваги і тями. Словом, можете все вищезазначене вважати чи не вважати виправданням, як вам заманеться, але я збився з дороги, і в сутінках вечора, якого ми вже мали бути в Оклахома-Сіті, ми ще тинялися туди-сюди вздовж незнайомого берега невідомої низини біля незнаної річки. Злива періщила як із відра. Внизу, посеред трясовини, ми угледіли маленький дерев'яний будиночок, зведений на невеликому клаптику твердої землі. Зусібіч його оточували куширі, колючий чагарник і похмурі дерева. Самотній будинок навіював сумні думки. Його було шкода. Притулок на ніч, подумав я. Коли я поділився своїми міркуваннями з Мейм, вона довірила мені приймати рішення. Дівчина не зчинила істерики і не заходилася засипати мене звинуваченнями, як зробили б на її місці чимало жінок, натомість сказала, що все гаразд: вона розуміє, що я змилив із дороги ненавмисно.

Будинок на дві кімнати виявився порожнім. На подвір'ї вигороджена була невелика стайня, в якій колись тримали худобу. На горищі ми знайшли багато старого сіна. Я прив'язав коней під дашком, поклав у ясла трохи сіна, за що коні подивилися на мене сумними очима, ніби очікуючи на перепрошення. Решту сіна я відніс до будинку, щоб створити якусь подобу комфорту. Також я заніс усередину бразильські діаманти і патентовані запальнички, яким навряд чи сподобалося б тісне знайомство з водою.