Вождь червоношкірих (Збірник)

Отак патетично Ед Кольєр розпинався переді мною. Його випадок був справді не з легких — серце

і шлунок сперечалися в голові бідолахи, і буфет переміг аналой. Ед Кольєр ніколи не викликав у мене різкої антипатії. Хоч як я намагався відшукати у закапелках пам'яті слова розради для хлопця, та нічого підходящого в голову не лізло.

— Буду вельми вдячний, — вів далі Ед, — якщо ти мене відпустиш. Життя завдало мені блискавичного удару, але ще блискавичнішою стане моя навала на продовольчі запаси. Я спорожню кухні всіх ресторанів у місті. Я перебрідатиму ріки філе і перепливатиму моря яєць та шинки. Яка сумна доля для чоловіка — відмовитися від дівчини заради їжі! Гірша, ніж у Ісава, котрий проміняв право первородства на куріпку![52] Але голод невблаганний… А зараз вибач мені, Джефе, мої ніздрі лоскоче аромат смаженої курки, а ноги рвуться в галоп у тому напрямку.

— Смачного, Еде Кольєр! — кажу я. — І без образ. Сам я не збираюся відмовлятися від їжі, але прийми моє співчуття з приводу твого плачевного стану.

Аж тут вітер приніс аромат смаженої шинки — і містер Постувальник із голосним іржанням зривається з місця і мчить учвал у бік імовірного місцезнаходження фуражу.

Багато б я віддав, щоб цю картину побачили мудрагелі, які на всі лади вихваляють цілющий уплив любові й сердечної прив'язаності. Побачили б вони Еда Кольєра — хорошого, винахідливого, романтично налаштованого чоловіка, який відмовився від дівчини своєї мрії заради дослідження околиць на наявність приземленого харчу. Оце так закид поетам і удар по комерційно найвигіднішій частині літератури! Голодний шлунок — найкращі ліки від змученого серця.

Природно, мені нетерпеливилось дізнатися, наскільки сильно Кольєру вдалося причарувати Мейм своїм голодуванням. Я зайшов на неповторну виставку; дівчина була на місці. Мейм здивувалася, побачивши мене, але не виказала ознак неприязні.

— Надворі чудовий вечір, — здалеку кажу я. — Там панує приємна прохолода, зірки, як і належиться, вишикувалися на небі. Чи не волієте ви на якийсь час відірватися од тваринного царства і прогулятися з пересічним чоловіком, який не належить до диваків і потвор?

Мейм лукаво озирнулася довкола. Я зрозумів, чому вона вагається.

— Мені дуже шкода розчаровувати вас, — кажу я, — але цікавинка, яка харчується повітрям, втекла з курника. Пролізла попід наметом. І вже, певно, встигла спустошити половину гастрономічних запасів міста.

— Ви про Еда Кольєра? — запитує Мейм.

— Так, — відповідаю я. — Прикро, та він повернувся до лав невиправних грішників. Я зустрів його за наметом. Едді поділився намірами суттєво зменшити кількість їжі на світі. Страшенно сумно, коли ідеал добровільно сходить із п'єдесталу, щоб перетворитися на всеїдну саранчу Мейм довго дивилася мені у вічі, поки не прочитала моїх думок.

— Джефе, — нарешті мовила вона, — ви мене дивуєте. Мені байдуже, що ви висміюєте Еда Кольєра. Чоловік може йти на шалені вчинки, але вони ніколи не здаватимуться безглуздими жінці, для якої це робиться. Ед — один на сотню. Він відмовився від їжі, щоб мені догодити. Виявити до нього неповагу було б із мого боку безсердечно. А от ви змогли б заради мене відмовитися від їжі?