Вождь червоношкірих (Збірник)

Я не факір і не вмію читати думки, приховані у людському серці, але за правом літописця можу стверджувати, що чверть години потому Сандридж учив Тоню плести шестистренговий сиром'ятний аркан, а Тоня пояснювала йому, що якби не англійська книжечка, подарована мандрівним падре, і не маленьке кульгаве козеня, яке вона годує з пляшечки, їй було б дуже-дуже самотньо. Останні свідчення наштовхують на думку, що Малюку варто було би приділяти більше уваги тилам, а сарказм генерал-ад'ютанта був невиправданий.

У таборі біля водопою лейтенант Сандридж проголосив і особливо підкреслив намір або змусити Малюка Сиско наїстися чорної землі прерії в околицях Фріо, або поставити його перед суддею і присяжними. Похвальне бажання для рейнджера! Двічі на тиждень лейтенант їздив до переправи Самотнього Вовка на Фріо і допомагав тоненьким спритним пальчикам Тоні розв'язувати заплутану справу виготовлення нового аркана. Плетіння шестистренгової мотузки — це така річ, якої важко навчитися, але вчити дуже легко.

Рейнджер знав, що може наразитися на Малюка щоразу, коли наближається до джакалю. Сандридж тримав зброю під рукою і уважно спостерігав за стіною кактусів позаду хижки Тоні. Лейтенант хотів одним пострілом здобути і коршака, і колібрі.

В той час як золоточубий орнітолог чітко дотримувався визначеного плану, Малюк Сиско займався своєю професійною діяльністю. Він байдуже розстріляв сапун у невеличкому ковбойському поселенні Квінтана-Крік, убив начальника місцевого поліцейського відділку (всадивши кулю прямісінько у залізний значок) і залишив місто похмурий і незадоволений. Хіба митець у царині вбивства здатен отримати насолоду від перемоги над стариганем із револьвером тридцять восьмого калібру?

Дорогою Малюка раптом охопила непереборна туга, котру рано чи пізно відчує чоловік, коли злі вчинки перестануть тішити його самолюбство. Малюк засумував за коханою жінкою, яка сказала б, що любить його, незважаючи ні на що. Жінкою, яка назвала б його кровожерливість хоробрістю, а жорстокість — силою. Вбивці захотілося, щоб Тоня принесла йому води в червоному глечику, захованому серед кущів, і розповіла про козеня, яке вона годує з пляшечки.

Малюк звернув на поросле кактусами плато, яке простягалося на десять миль уздовж Арройо-Ондо, закінчуючись біля переправи Самотнього Вовка на Фріо. Чалий, компас у голові якого не поступався аналогічному пристрою в головах коней, котрі щодня возять пасажирів круговими маршрутами по місту, радісно заіржав. Крапчастий розумів, що незабаром уже, припнутий довжелезною мотузкою, він пощипуватиме густу травичку, доки Одисей відпочиватиме від довгих мандрів під солом'яною стріхою палацу чаклунки Кірки.